​Рецензія на "The Apostates" Glorior Belli з повним стрімом альбому
— 9/10

Серед усіх представників Іль-де-Франс сцени Glorior Belli, мабуть, один із найоригінальніших проектів. У той час, як більшість колег гурту видають винахідливий і караючий блек-метал, Glorior Belli (принаймні, в останні роки) знайшли свою нішу з більш блюзовими, повними груву і стоунеру мелодіями. Їх альбом "Sundown" 2016 року мав помітні відмінності з "Gators Rumble, Chaos Unfurls" — релізом 2013 року. Цей альбом ознаменував повернення проекту до більш традиційного блеку, і згодом став одним із кращих випусків того року. Що стосується "The Apostates", то це союз двох цих альбомів. Він вирізняється явною атмосферою стоунеру, поєднаною з чудовим середньо темповим блек-металом із пост-метал/рок-елементами.

Шанувальники, які вже були раніше знайомі з творчістю Glorior Belli, можуть бути здивовані наявністю партій чистого вокалу, загальною стриманістю і милозвучністю всього твору загалом. Це альбом, який у мене постійно на повторі з моменту його виходу, і, незважаючи на атональність і мозго*бку, яким я зазвичай віддаю перевагу в музиці, "The Apostates" володіє чудово написаними піснями, підкріпленими чіпляючими хуками і мелодіями.

Відмінною рисою хорошого альбому часто є бажання вибрати на ньому улюблену пісню; що стосується цього релізу тут немає нічого, що могло б дозволити будь-якому треку ще краще закарбуватися у пам’ять, ніж його попереднику, тут все добре "до останньої краплі". В двох останніх треках не так багато металу, скільки "пост" впливів, які тим не менш звучать абсолютно вражаюче і чарівно.

Продакшн альбому — бездоганний. Це — "жирний" теплий звук, який ідеально підходить музиці, в основі якої — наповнені грувом рифи. Барабани звучать у міксі різко і насичено, вони викликають у піснях рух, де все схоплено фантастичним вокальним виконанням, будь-то харш або чистий спів.

Я не дуже чекав на цей альбом, і був приємно здивований тим, наскільки ж він добрий. Це незвичайний запис у багатьох аспектах, який, скоріше, порадує шанувальників Alcest, ніж Antaeus, завдяки своїй мелодійності та композиторській складовій. Варто сказати, що "The Apostates" [з англ. "Відступники" — Noizr] неймовірно вдала для цього альбому назва, Glorior Belli — відступники, і мені здається, що так альбом був озаглавлений через можливі очікування БМ-спільноти на випуск другої частини "Sundown".

Читайте більше про Glorior Belli у статті Топ-15 альбомів 2018 року

Рецензія — Dan Thaumitan
Переклад з англійської — Anastezia G.
Фото — Neurotica Photography