​Опір прогресу: Darkthrone "Arctic Thunder"

Опір прогресу: Darkthrone "Arctic Thunder"

За вікном 2016 рік, а норвезький блек-метал-гурт Darkthrone, здається, застряг у минулому столітті. Сформувавшись у 1987 році, дует випускав альбом за альбомом мало не щороку, залишивши за своєю спиною спадщину з 16 LP, не рахуючи міні-альбоми та збірки. Надмірність шкодить, але набагато небезпечнішим є свідомий застій, через який відсутнє зростання, розвиток і прогрес.

17-й за рахунком альбом "Arctic Thunder" сприймається як протест щодо сучасного металу і триб'ют важкій музиці минулого. Навіть назва платівки, обрана барабанщиком Fenriz, відсилає до однойменного гурту з 80-х.

Залишаючи гранично олдскульне звучання, Darkthrone грають не класичний блек, а хеві-метал із великою часткою трешу і домішкою блек-металу. Музика на новому релізі позбулася усіх "сучасних" рис пізніх Darkthrone: крастові та спід-металеві елементи зникли, проте залишилися прямолінійність і простота написання пісень, а також повільність і неповороткість мелодій, чий постійний среднетемповий ритм швидше заколисує, аніж прокачує. Одноманітний харш Nocturno Culto, який виконує усі вокальні партії на "Arctic Thunder", покликаний підкреслити сиру і первісну атмосферу диска, що йому успішно вдається, проте від цього страждає різноманітність композицій. Гітарна робота також не вирізняється оригінальністю: рифи при всьому бажанні не можна описати епітетами "вбивчі" або "важкі", вони віддають глибоким олдскулом, немов взяті з неопублікованих демо Motörhead часів "Overkill".

Трек-лист:

  1. Tundra Leach
  2. Burial Bliss
  3. Boreal Fiends
  4. Inbred Vermin
  5. Arctic Thunder
  6. Throw Me Through the Marshes
  7. Deep Lake Tresspass
  8. The Wyoming Distance

Усі перераховані недоліки в очах інших можуть стати перевагами: примітивність і старомодне звучання як бальзам на серце фанатам старої школи, навмисно "сирий" продакшн припаде до смаку любителям гаражних записів, а шанувальники гурту, певно, залишаться цілком задоволеними від усього перерахованого. Відомо, що Darkthrone мають відданих фанатів, які куплять новий альбом, незважаючи на те, як його оцінили.

У той час як Vektor реформують увесь треш-метал, а Deathspell Omega записують низку чудових блек-метал-релізів, Darkthrone продовжують випускати один і той же альбом рік за роком, матеріал якого ми вже чули сотні разів. Морально і технічно застаріла платівка, вийди "Arctic Thunder" на десять років раніше, здавалася б досить пристойною, але не проривною роботою. Через десятки однакових за якістю релізів, вже недостатньо назвати новий диск "непоганим, але не проривним", — команда тупцює на місці і робить музику минулого, і на це не можна закривати очі.

Darkthrone створюють музику для себе, отримують від цього задоволення і, озираючись на пройдений шлях, безсумнівно пишаються ним. Це, дійсно, круто, коли музиканти займаються творчістю щиро і з максимальною відданістю, але після стількох напрацювань та ідей у минулому, всі чекають від норвежців альбому-квінтесенції з усього найкращого в проекті Dartkhrone, а не як в "Arctic Thunder" — з усього звичайного і знайомого.

Чи варто сприяти прихильності колективу своїм поглядам, ігноруванню трендів, але при цьому супутнім їм заяложеному звучанню і середній якості матеріалу? Ви й самі знаєте відповідь на це питання.

Автор рецензії — Олександр Твердохліб
Переклад з російської — Anastezia

Коментарі

УВАГА: Беззмістовні або упереджені коментарі можуть бути видалені модератором, а автор таких коментарів може бути забанений.