Check 'Em All: Добірка нових метал-релізів
Наш новий матеріал про шість нових релізів від гуртів Oathbreaker (Бельгія), Ashbringer (США), Mesarthim (Австралія), Sadness (США), Sanctuaire (Канада) та Deathspell Omega (Франція).
Oathbreaker — "Rheia"
Добірку відкривають бельгійці Oathbreaker, які випустили один із головних релізів року в жанрі пост-блек. Їх третій повноформатник "Rheia" вийшов у співпраці з інді-лейблом Deathwish Inc., який колись представляли відомі Deafheaven. Це порівняння не випадково — вплив "Sunbather" помітно неозброєним оком. У композиціях чергуються атмосферні пост-рокові відрізки наповнені акустикою і клавішними з інтенсивними рифами і шаленим скрімінгом Каро Танхе, який місцями переходить на чистий, немов дитячий вокал. Вокалістка поєднує у своїх зв'язках ангельський спів і диявольський скрім, через що випадковому слухачеві може здатися, що у групі два вокаліста. Попри помітний прогрес із часів "Eros | Anteros", цей реліз все ще не можна назвати ідеальним: разом із сміливим варіюванням мелодією, у декількох місцях "Rheia" помітно просідає; у спробах занурити слухача у меланхолійний, майже гіпнотичний стан, мелодія втрачає розвиток і потрапляє у звукову трясовину. Незважаючи ні на що, "Rheia" категорично не можна пропускати любителям "пост-усього", а також фанатам Deafheaven і Dead To A Dying World.
Ashbringer — "Yūgen"
Атмосферні блек-металісти з Мінессоти Ashbringer випустили новий реліз через рік після свого дебютника "Vacant". "Yūgen", як будь-який другий альбом будь-якого гурту, — перевірка на її міцність. На відміну від роботи над дебютною платівкою, наступна вимагає більшої напруги і меншого часу, але Ashbringer сповна довели новим альбомом свою спроможність. Головною темою творчості музикантів є природа, її велич і похмурість. Колективу вдалося вдихнути у реліз її справжню атмосферу, де музика органічно взаємодіє з зображуваним світом: коли виє вітер, йому вторить велична музика, та так, що пробирає дрож, а медитативні відрізки підкреслюються тонкою перкусією і ніжною акустикою. Цей ефект досягається ні без точного підбору інструментів, звучання яких різноманітно і правильно розподілено, немов фарби на полотнах пейзажистів: за основу взято пастельні тони — акустичні аранжування і екзотичні східні інструменти, яким корелюють то протяжні завивання, то солодкозвучні соло. Темні відтінки нанесені тонкими шарами майстра, не порушуючи, а підкреслюючи красу загальної картини завдяки контрасту, де скрім і дисторшн — частини тієї ж величної картини світу, зображуваної музикантами. І нехай вас не вводить в оману простота пісень — як пейзажисту не слід ускладнювати цільну картину додатковими штрихами, так і музикантам важливо було досягти балансу між мелодизмом та інтенсивністю. 19-річний Нік Стейнджер, лідер колективу, демонструє таке стрімке зростання композиторських навичок, що нам залишається із нетерпінням чекати третього релізу колективу, який, як правило, найвдаліший у дискографії багатьох гуртів.
Mesarthim — "Pillars"
Завершуючи подорож крізь єство природи, нас підхоплює міні-альбом анонімного інтернет-проекту Mesarthim і забирає вгору до зоряних далей. Австралійці оспівують те, що над нашими головами — астральні пустки і яскраві сузір'я. З'явившись з нізвідкирік тому, цей дует із кожним релізом підвищував свою популярність і розширювався по мережі як космічні тіла після Великого вибуху, ховаючись під оригінальними псевдонімами з розділових знаків. Унікальне звучання Mesarthim змішує у собі футуристичну естетику з її хромованими білосніжними поверхнями і роботизованими синтезаторами, а також компоненти атмосферного блек-металу: екстрим-вокал, зациклену структуру і яскраво виражені клавішні. З моменту виходу торішнього альбому "Isolate" колектив випустив 3 повноцінних релізи: 1 лонгплей і 2 міні-альбоми. Така творча активність приємна ще тим, що колектив помітно зростає, удосконалюючи звучання від релізу до релізу. Незвична формула спейс-блеку на "Pillars" розкриває мелодійну сторону: вона містить у собі більше симфо-елементів, звучання стало м'якшим і агресивні частини швидше доповнюють загальну картину. Головне питання у тому, чи зможуть музиканти зберігати планку якості при такій щедрості на релізи, хоча поки що про регрес не може йти й мови.
Sadness — "Tundra"
Sadness — атмосферний блек-метал з Іллінойсу, єдиним учасником якого є 19-річний мультиінструменталіст під псевдонімом Elisa. Маючи за спиною низку one-man проектів, музикант створює меланхолійні композиції, які не відрізняються складною інструментальної частиною, але роблять акцент на монотонні й атмосферні пост-рокові мелодії. Структурно "Tundra" складається з двох інструментальних композицій "Soâr" і "Autumn Wind" — скорботних акустичних і клавішних переливів, які вводять слухача у кататонічний стан трансу, і одного більш класичного треку "The lightly falling in our storm", який готує слухача до фінального 25-хвилинного епіку "Ensound", що виконує роль катарсису — тут є і агонізуючий шрайк під липкі металеві гітари, і ембіентних відрізки, що нагадують саундтрек Твін Пікса, і чистий сумний вокал, і сльозоточиве фінальне соло. Підвальне звучання дозволяє створити атмосферу занедбаності і самотності. Цей реліз підійде натурам меланхолійним, які звикли сумно дивитися з вікна на сіру зовнішність світу під сумні фонові звуки.
Sanctuaire — "Le Sang sur l'Acier"
Канадці Sanctuaire на новій платівці переносять слухача в ту епоху, коли руни ще говорили, а предки здійснювали справжні подвиги, які, як і їх мудрість, забулися із плином невблаганного часу. З перших секунд свідомість слухача заповнюють безупинні мелодії, гуркотливі баси і накочувані акорди. Постійна динаміка поєднує у собі елементи паган-металу і класичного блеку другої хвилі, слухаючи які на думку спадає таке вузьке спрямування, як sognametal із його історично-військової лірикою, чіпляючими трешевими рифами і фолковим впливом. Колектив чудово відтворює картини давнини: невпинний гуркіт, агресивні крики і гімноподібні піснеспіви пробуджують і надихають наче перед уявною битвою. Якісний міні-альбом, який змушує жалкувати тільки щодо його малої тривалості.
Deathspell Omega — "The Synarchy Of Molten Bones"
Вже третій гурт у добірці, який не розкриває публіці особистостей своїх учасників. Залишаючись у тіні анонімності, французьке тріо відомо серед своїх шанувальників тим, що з кожним новим релізом їм вдається стрибнути вище голови і перевершити найсміливіші очікування. Так принаймні відбувалося з часів "Si Monvmentvm Reqvires, Circvmspice" 2004 року. На новому міні-альбомі колектив продовжує традиції, закладені на "Fas — Ite, Maledicti, In Ignem Aeternum" і останньому EP "Drought", зберігаючи високу інструментальну технічність і граничну хаотичність звучання з чутливістю і гармонійної структурою композицій. На півгодинному полотні не втрачено жодної секунди, жодної ноти або рифа даремно — здається, ніби інструменти не стримуються, забувши про зупинки, а мотиви змінюються блискавично, не даючи перевести подих. Коли музиканти ставляться до слухача без поблажливості, це вимагає відповідного жесту — максимальної зосередженості та зусиль. Це блек-метал, правила якого Deathspell Omega змінили і підлаштували під себе, одночасно залишившись у рамках жанру і створивши щось зовсім нове. "The Synarchy Of Molten Bones" — подія для будь-якого металіста і ще одна причина того, щоб назвати 2016 великим роком для музики.
Слухайте також:
Автор рецензії — Олександр Твердохліб
Переклад з російської — Anastezia