Балада про чуже кохання. Рецензія на фільм "Imagine: John і Yoko"
До дня народження культового музиканта Джона Леннона 9, 11 і 13 жовтня у кінотеатрах України пройшли покази фільму "Imagine" 1972 року — картини, після перегляду якої у автора статті залишилися досить змішані враження.
На відміну від більш відомого документального фільму "Уявіть собі: Джон Леннон" 1988 року, який розкриває цікаві подробиці з біографії і творчості музиканта, більш рання картина 72 року куди більше уваги приділяє його особистому життю, а саме — відносинам із другою дружиною Йоко Оно.
Незважаючи на те, що стрічка просувалася творцями, як "новаторський музичний фільм, зрежисований Джоном і Йоко" за своїм змістовим наповненням вона виглядає звичайною домашньою кінохронікою, за якої (в моменти оголення одного з героїв) інколи досить ніяково спостерігати. Тут немає як такого сюжету, а показана низка подій (спів під час акції "У ліжку за мир", спільні тусовки з Енді Ворголом) передбачає, що глядач вже добре знайомий із головними героями фільму та їх оточенням. Йдучи на фільм я очікувала побачити щось на зразок якщо не напівдокументального фільму, супроводжуваного піснями Леннона, то хоча б своєрідного мюзиклу про зіркову пару та їх спільну творчість. На ділі ж "Imagine" представляє собою особисту хроніку з архіву однієї сім'ї, яка, якщо забути про всі заслуги Леннона, була б цікава виключно самій парі та її близьким. Так, місцями у кадр прослизують відомі особистості, тут, нехай і швидкоплинно, показані Великобританія, Америка 70-х років... Однак найбільшу увагу все-таки приділено досить дивним сценкам за участю Джона і його музи, де все, що відбувається нібито знято лише з якоюсь претензією на оригінальність та "інаковість".
Читайте також: Коротка рецензія на кіноконцерт "Live at the Hollywood Bowl" The Doors
Головною цінністю картини є музика, на акцентуванні використання якої авторами, власне, і будувався весь промоушн. Безумовно, чудовим є початок фільму, що повторює сцени з кліпу "Imagine", саме через нього створюється помилкове позитивне враження, що вся стрічка представлятиме один великий невпинний кліп. Також чудові всі музичні вставки з піснями Леннона, його записом на студії і грою на гітарі. Все що пов'язано з Йоко — її сольний спів (до слова, завивання трансоподібну музику сприймалися ще більш-менш на відміну від чистого вокалу), її досить незграбне підспівування чоловікові, навпаки, неймовірно затягували процес перегляду стрічки і змушували щомиті поглядати на годинник. Чесно кажучи, я ніколи особливо не цікавилася творчістю Оно і цей фільм ніяк не спонукав вивчити її детальніше. Єдине, що я оцінила з використаних у стрічці пісень з сольного альбому Йоко "Fly" — це музика, і так, моя здогадка пізніше підтвердилась, її авторами та виконавцями виявилися Леннон, Клептон та інші не менш талановиті музиканти.
Проте слухаючи цей незграбний хрип, який абсолютно не потрапляє у ноти, незграбний хрип, що іноді змінювався на писк, розумієш, наскільки Леннон любив цю жінку і готовий був, судячи з усього, годинами з неприхованим захопленням слухати подібне виконання. Як мені здається, фільм добре підійде для фонового програвання під час якої-небудь тематичної вечірки, але, особисто я, не готова витратити час на його осмислений повторний перегляд. Я не впевнена, що "Imagine" заслуговує на увагу когось, окрім затятих бітломанів, схиблених на всьому, що так чи інакше пов'язане з групою. Для всіх інших я б порадила до перегляду документальний фільм "Уявіть собі: Джон Леннон", де також можна ознайомитися із процесом запису легендарного альбому, побачити його творця під час роботи на студії і по-справжньому перейнятися талантом його особистості.
Рецензія — Anastezia G.
Редакція дякує KyivMusicFilm за надані запрошення