20 українських гуртів для якісної публіки: Як проходив фестиваль ІншаМузика

У ті роки, коли прогримів дебютник ТОЛ, який вийшов на українському лейблі ІншаМузика, було досить-таки складно уявити, що проект Віктора Придувалова і Влада Ляшенка виявиться успішним. Ще більш космічною ідеєю звалося те, що з часом вітчизняний лейбл збере під своїм крилом десятки не менш якісних, а головне — також українських виконавців, альтернативна творчість яких із кожним роком буде все далі виходити за межі доволі пошарпаної поп-музики.

У минулі вихідні, 1 і 2 жовтня, дводенним фестивалем у столиці, лейбл ІншаМузика відсвяткував свій десятирічний ювілей. Захід, у рамках якого відіграли 20 українських колективів, приймав клуб Bingo. Завдяки настільки різноманітному складу заявлених учасників, фестиваль перетворився на справжній живий хіт-парад, незалежний від жанрів і напрямків музики. Столичний клуб на найближчі два дні став обителлю меломанів, які із задоволенням послухали меланхолійні виступи проектів Krobak і Пісні Наших Днів (ПНД), від душі пострибали під жваві ритми Вагоноважатых, повторюючи рухи тіла Антона Слепакова, а також вдосталь послемилимь під нищівні рифи Megamass, Space Of Variations, Septa, Joncofy і багатьох інших колективів, які на своєму творчому шляху відзначилися у списках лейбла ІншаМузика.

Субота, 1 жовтня

Початок із Fazzer і конкурс гітарних рифів

Старт першого дня фестивалю було заявлено на 15:15, проте через ще 20 хвилин після початку, коли вже наближався до кінця виступ першого колективу, на вході у Bingo ще юрмилися відвідувачі. Процедура контролю квитків проходила досить повільно, в результаті чого кияни Fazzer відіграли у напівпорожньому залі. Тут зіграли роль не тільки зволікання із квитками і стрічками на вході, а й впевненість багатьох відвідувачів фестивалю, що "почнуть, як зазвичай". Однак, як стало відомо пізніше, таймінг увсіх колективів був розписаний похвилинно. Він же змушував музикантів ігнорувати усі прохання виступити на біс, але гурти дійсно виходили на сцену в зазначений час. До того ж, увійшовши до холу закладу, учасники потрапляли у справжній рай для меломана. По дорозі до сцени багато хто затримувався біля великих розкладок із мерчем заявлених колективів і не тільки. Уздовж стіни булт розміщені коробки із платівками, CD і касетами, кронштейни із футболками, столи із плакатами, сувенірами... А в стороні організатори помістили додатковий значних розмірів стенд із дисками, який обидва дні привертав увагу відвідувачів, бо у центрі великої кількості компактів стояла скромна баночка із написом "Free price".

Також багато хто відразу вирушили до бару, біля стійки якого на той момент зібралася черга, схожа на ту, що й на вході. Лише промочив горло або захопивши із собою по келиху холодного пива, гості добиралися до концертного залу, звідки чітко доносилися важкі рифи Fazzer. Проте, зібравши з два-три десятка людей біля сцени і, приблизно, таку ж кількість слухачів, які розмістилися у різних куточках залу, кияни Fazzer голосно і впевнено відкрили перший день фестивалю. Їхній виступ складався з досить агресивних треків, якими рокери підбадьорили натовп, що снував клубом, і викликали перші невпевнені оплески. Як тільки виступ гурту підійшов до кінця, вокаліст Ілля Песоцький взяв на себе місію ведучого і став вітати усіх гостей фестивалю. У цей час на сцені вже готувалися до виступу учасники запорізького тріо ГАЛяК.

До речі, усіх відвідувачів ІншаМузика Festival у холі очікував ще один сюрприз. Радіоведучий Денис Дорофєєв у перерві відкрив конкурс гітарних рифів, який тривав до самого вечора першого дня. Усі бажаючі могли взяти одну з гітар і протягом сорока секунд видати який-небудь запаморочливий роковий риф. Попереду учасників чекало голосування, за підсумками якого переможець отримував у подарунок гітару від магазину музичних інструментів Jam.

Shocking Blue від ГАЛяК, постановка "Горбатої гори" The Nietzsche і слем під Машина Занята

Завзятими композиціями, що нагадують більш важкий Ляпіс Трубецкой, загриміли запорізькі рокери ГАЛяК. Варто сказати, хлопці мають вельми заразливу енергетику, яка виражається у швидкісних, місцями панкових мотивах і забавній ліриці. До сцени потягнулися слухачі, натовп підбадьорився і навіть частково пустився у танок. Коронним номером запорожців став кавер на легендарну композицію нідерландських класиків Shocking Blue "Venus", яка отримала назву "Запорізькі козаки".

Ну а далі на сцені фестивалю усіх гостей чекало справжнє костюмоване шоу, яке лідер одеського гурту The Nietzsche прозвав "Горбата гора 2: Тепер у вігвамі". Відчайдушні романтики The Nietzsche, які інтерпретують у своїх піснях поезію різних авторів, вийшли до слухачів в образах індіанців та ковбоїв. Протягом наступної півгодини музиканти встигли презентувати наживо свій новий і другий студійник "Welcome To Poetry 201", який побачив світ у вересні цього року. Емоційна подача матеріалу в буквальному сенсі прикувала усю увагу глядачів до подій.

У залі пролунали рядки Івана Франка, Володимира Маяковського, Едгара Аллана По, завуальовані мотивами жвавого металкору. Між піснями учасники колективу жартували, спілкувалися із публікою і також привітали лейбл із ювілеєм. Незважаючи на те, що гурт вразив своєю щирістю і яскравим шоу, не до кінця відрегульований звук не дозволив одеситам розкритися повною мірою. Часом музика була дуже гучною, через що губився вокал, а на перший план виходили потужні баси. Проте The Nietzsche захоплено проводила зі сцени щонайменше удвічі збільшена аудиторія.

У цей час гості фестивалю продовжували курсувати від сцени до холу і назад. Адже там вже у самому розпалі відбувався конкурс гітарних рифів, який все більше перетворювався у джем-сесію, яка збирала щільне кільце слухачів. Хтось грав поодинці, хтось влаштовував дуети, демонструючи техніку, прийоми та вміння.

"Одеський блок фестивалю", названий так Іллею Песоцьким, тривав і вже вдосталь розігрітий натовп зустрічав на сцені колектив Машина Занята, чиї повні люті і навіть якихось нот божевілля пісні спровокували перед сценою справжній хаос. З першим приспівом "Песнь планеты" у центрі фан-зони утворилося коло охочих послемитися, яке лише збільшувалось із подальшими "С.М.И.", однойменної "Машина занята" та іншими композиціями. Відігравши настільки енергійний сет, "Машиністи" вручили фанам барабанні палички і медіатори.

Пиво від Joncofy, виступ проекту вокаліста ТОЛ і підкорення залу гуртом Вагоновожатые

На зміну одеситам вийшли кияни Joncofy. Учасники минулорічного змагання The Best Ukrainian Metal Act, пригощали натовп своїми брутальними хітами "Xibalba", "Rorschach Inkblots", "The Speed Of Darkness", а також холодним пивом прямо з холодильника, який знаходився на сцені. Команду тепло зустріли, самі ж музиканти виклалися на повну, хоча їх сет тривав також усього півгодини. Однак Joncofy також виявилися серед жертв безлічі технічних неполадок. Їх виступ час від часу переривався короткими паузами, під час яких музиканти спілкувалися з публікою і нашвидку підтягували раз у раз примхливу електроніку. На цьому частина екстремальних жанрів тимчасово відійшла на задній план, а гості фестивалю почали чекати на виступ проекту Пісні Наших Днів (ПНД) і невгамовних Вагоновожатых.

Певно, у натовпі можна було відшукати чималу кількість однодумців, які асоціюють лейбл ІншаМузика ыз першими великими успіхами гурту ТОЛ. Зал одразу видав бурю овацій, як тільки ведучий вечора згадав ім'я лідера проекту ПНД, колись вокаліста тих самих альтернативників ТОЛ — Василя Прозорова. Новий проект музиканта вніс до програми фестивалю ноти меланхолії. Василь піднявся на сцену в супроводі своїх колег, які акомпанували його гітарі партіями віолончелі, скрипки та акустичного баса.

Зал потонув у синьому освітленні і квартет виконав низку ліричних пісень, які охоче підспівували перші ряди фан-зони. Глибока лірика Прозорова і м'які партії смичкових інструментів виділили ПНД на фоні інших учасників чарівною атмосферою. Як тільки музиканти оголосили останню пісню, слухачі стали вимагати продовження, виходу на біс, проте ведучий був змушений розчарувати обурених фанів, тому що відповідно до таймінгу на сцені вже йшла активна підготовка Вагоновожатых до тотального розриву концертного залу.

Важливо зазначити, що Вагоновожатые стали першим колективом вечора, який не тільки зібрав повнісіньку фан-зону, а й сколихнув її хітами дебютника "Вассервага" так, як це не вдавалося попереднім гуртам. У залі панувала заразлива енергетика Антона Слепакова: "Якого кольору шапка? Якого кольору пірамідки?". "Обабелие", — в якомусь естетичному екстазі підспівувала публіка.

Харизматичний фронтмен став справжнім джерелом енергії на сцені, а захоплені слухачі охоче повторювали його рухи тіла. "Шлємофон!" — по залу прокочувалася хвиля, немов на футбольному стадіоні. Драйв живих ударних у тандемі з жвавими партіями електроніки і фірмовим речитативом Слепакова підкорили в цей вечір багатьох. Після виступу гурту в холі раз у раз можна було почути "От Вагоновожатиє дали". Тріо порадували публіку запальними "Обабелые", "Шлемофон", "Упасть с тандема", "Диспетчера", а також новим треком "Огонь" з майбутнього EP, який вийде вже у грудні.

Виступи фіналістів GBOB, BUMA і найважчого гурту фестивалю

Наближалася черга виступати переможцям міжнародного музичного конкурсу The Great Battle Of The Bands 2016 у Берліні, рокерам Sinoptik. Колектив, безумовно, став другим із найбільш очікуваних у списку заявлених на вечір першого дня команд. І, треба сказати, хлопці більш ніж виправдали надії вже досить вражаючою натовпу. Якщо коротко, Діма Sinoptik поїхав додому без гітари...

Виступ був вражаюче сильним і енергійним. Синоптики відзначилися приємним, злагодженим звучанням і вже звичною щирістю на сцені. Подібно до всіх своїх виступів, тріо з головою занурилося у музику, прихопивши із собою кілька сотень захоплених слухачів. У залі пролунали "Alex Is Her Name", "White Cats", "Wait For Me", але у певний момент щось пішло не так. Як стало відомо пізніше, гурту також не вдалося уникнути технічних неполадок із електронікою, крім того, під час однієї з пісень Діма Sinoptik вирвав через сорочку вушні монітори. Під час останнього треку в залі запанував повний взаємозв'язок між музикантами і аудиторією. Групі вдалося настільки передати викликаний музикою хмільний стан цими бездонними, космічними мотивами синтезатора, партіями соло, що коли Діма Sinoptik, тримаючи свій Fender за гриф, замахнувся ним через плеча, здавалося, цього чекав увесь натовп біля сцени.

У залі пролунав глухий удар, вереск розбитої гітари і нова хвиля захоплення від глядачів. Потім знову удар з-за плеча, й ще один. У результаті піддався гриф, у різні боки летіли тріски та підстрибували струни... На що, вже йдучи зі сцени, басист Діма Сакира сказав: "Я йому цю гітару подарував торік на День народження".

Пізніше вдалося перекинутися із хлопцями декількома словами за сценою і з'ясувати, що ж сталося насправді.

"Це друга гітара Діми, — розповів бас-гітарист Дмитро Сакира, — з відомих мені, з тих, що я потім збираю із залишків, це вже друга. Наступна буде складатися з цієї та тієї, що він розбив минулого разу [усміхається]. Тоді він провернув подібне у Хмельницькому, але це було не так кримінально. у нього на останньому треку з моніторингом щось трапилося".

"Якась така хрінь... Добре, що це не клавішні, це була б печаль. У мене відключилася радіосистема... Мабуть, щось пішло не так. Загалом я дуже задоволений публікою, вогонь, все було здорово, але... Я вважаю, це не дуже круто розбивати гітари, але не знаю, як і чому це сталося, чесно. У певний момент вона у мене відключилася, потім ще раз...", — пояснив Діма Sinoptik, тримаючи у руках принесений йому зі сцени шматок деки.

Поки ми спілкувалися із Дімою, потужним саундом зал на частини розривали кияни Megamass, які минулого року також позмагалися за звання найкращого українського метал-гурту на The Best Ukrainian Metal Act. Застати вдалося лише дві останніх композиції "Точка" та "Николай", але цього було достатньо, аби вкотре переконатися, наскільки точно назва гурту передає його сутність. У фан-зоні панував тотальний хаос, активний слем і менш успішні спроби створити стіну смерті захопили усю площу перед сценою. Ті, хто не мав бажання поштовхатися, мали відходити углиб приміщення. Тим часом Megamass просто вивантажували до зали тонни люті. Похвальний звук дозволив колективу розкритися сповна і передати усю ту заявлену потужність і брутальність.

Фронтмен Олександр Грідін раз у раз підначував глядачів до активного слему, для якого група створила усі умови. Перед початком фінального треку лідер колективу закликав фан-зону сісти на підлогу, після чого на обумовленому моменті композиції схопитися і просто знищити цей самий зал. Нова стихія божевільного слему захлеснула глядачів із ще більшою силою і вже було не розібрати, де у натовпі мелькали дівчата, а де — хлопці. Мабуть, бідолаха із розбитою губою, що пронісся повз, приносить колективу Megamass пальму першості, як найважчій групі фестивалю, яка, до того ж, може похвалитися настільки відчайдушними фанами.

Перед виходом хедлайнерів першого дня та переможцями музичного змагання The Best Ukrainian Metal Act 2015 року Space Of Variations, вдалося розвідати, якої думки вінницькі металісти про те, що відбувається і що вони приготували для своїх шанувальників.

"Дуже круто, ми, щоправда, не очікували, що так багато людей буде. Хотілося б, щоб усі ці люди дожили ще й до нашого виступу, так як ми граємо сьогодні останні. І, до речі, якість публіки дуже радує. Усі люди якісь прогресивні, всі в темі. Ми презентуємо сьогодні новий альбом, це вже буде другий раз після його презентації. Сподіваємося, нові треки прокачають людей не гірше, ніж старі", — зазначили учасники колективу.

Групу зустріли дуже тепло. Виступ Space Of Variations, особливістю якого була гармонія брутальності і мелодики, став хорошим підсумком вечора. Свій сет-лист музиканти склали із популярних, а також нових треків, виконавши композиції "Flame", "Deadlight", "Миледи, Вы сука", "Where are you tonight", а наостанок металісти здорово "прокачали" натовп піснями "Будут наказаны", "Hell In Me" і "Куб". На цій гучній ноті Space Of Variations попрощалися із гостями, а Ілля Песоцький закрив перший день фестивалю. У холі галаслива юрба вітала переможця музичного конкурсу і володаря гітари. На жаль, за ходом голосування поспостерігати не вдалося, проте, судячи з радості глядачів, фінал пройшов більш, ніж активно.

Неділя, 2 жовтня

Початок другого дня з On The Wane, Krobak і Merva

Другий день фестивалю зібрав на сцені не менш різноманітний список виконавців. Гостей чекали розмірені, багатогранні виступи колективів On The Wane, My Personal Murderer і Krobak, важкі сети від Pins, Merva і Septa, завзяті та бадьорливі хіти колективів Esquizet і Cherry-merry, а також підсумковий пост-роковий блок від Somali Yacht Club та хедлайнерів неділі Stoned Jesus. Загалом другий день видався менш активним, можливо, через велику кількість експериментальних жанрів. Зал наповнювався досить повільно, напівсонні гості починали нові мандри від сцени до бару, при чому назад поверталися не всі.

З невеликою затримкою присутніх біля сцени привітав київський нойз-роковий проект On The Wane, який відзначився, як перший колектив фестивалю з жіночим вокалом. Гурт виступив із дуже цікавим сет-листом, який складався з елементів альтернативного року і пост-панку, тематично доповнених голосами бас-гітаристки Дар'ї Максимової і барабанщиці Ганни Ляшок, яких, на жаль, у залі було важко розчути. І все ж, незважаючи на якість звуку і напівпорожній зал, група впевнено відкрила другий день ІншаМузика, задавши правильний курс наступним учасникам, інструментальному проекту Krobak.

Трохи раніше вдалося поспілкуватися з Ігорем Сидоренко, лідером Stoned Jesus, а також гітаристом вищезгаданого Krobak і дізнатися, що приготували для своїх шанувальників обидва гурти музиканта.

"З Krobak ми зіграємо три дещо старі теми, треки 2013 року і ще один, який увійде до нового альбому, а вийде він вже через місяць. Перший сингл, якраз та тема, яку сьогодні будемо грати, вийде вже через тиждень, — розповів Сидоренко. — А зі Stoned Jesus, якщо буде час, зробимо сюрприз, це буде кавер на одну українську групу. А так... [сміється]. Ми з хлопцями вже півтора місяці не грали і для наших темпів це велика перерва".

Варто сказати, було незвично у гущі заявлених колективів спостерігати за інструментальним виступом Krobak. Проте, учасникам проекту і без слів вдалося наповнити зал безліччю емоцій, занурити фан-зону в атмосферу, створену злагодженим квартетом скрипки, гітари, ударних і басових партій. Судячи з усього, хлопці придумували сет-лист на ходу, про що домовлялися між собою прямо на сцені. Таким чином Krobak виконали композиції "Broken", "It's Snowing Like It's the End of the World", "Last Days of Summer" і, як обіцяв Ігор Сидоренко, свіжу "So Quietly Falls The Night".

Цього дня ведучий Ілля Песоцький оголосив про селфі-конкурс, призом якого став фірмовий рюкзак. Усі бажаючі могли зробити знімок на фоні бренд-воллу або на інших локаціях заходу і, відзначивши фото потрібними хештегами, поборотися за головний приз. Вирішальним показником, певна річ, була кількість лайків. А тим часом на сцені вже вітали колектив із міста Рівне — Merva, який видав у 2009 році на лейблі ІншаМузика свій дебютний альбом "Bardo". Альтернативники виступили із кількома хітами, а також зіграли одну нову композицію.

Якщо в суботу розкачати натовп вдалося костюмованому виступу The Nietzsche, то в програмі другого дня цю місію на себе взяли музиканти Merva. Гурт підбадьорив зал досить різноманітним списком композицій, виконавши "Ми йдем", "І-цзін", "Відпусти", "Все, що я є", а також інші пісні, в яких було вдосталь енергії, емоцій та лірики. Завдяки цьому, колектив зібрав чималу кількість слухачів біля сцени. Вокаліст Петро Зарудний акомпанував собі на акустичній гітарі, пізніше підтримав загальні мотиви ударами бубна, чим вельми порадував шанувальників. Очевидно, зал дійсно був вражений виступом, під час завершення композиції "Шаман", слухачі почали вимагати виходу на біс. На жаль, ведучому знову довелося заспокоювати фан-зону і нагадувати про розклад, тим паче, що цього дня таймінг колективів трохи збився. Йдучи зі сцени Merva викинули до зали медіатори і барабанні палички.

Експериментатори з сумом My Personal Murderer, елегантні Pins і брутальні Septa

Говорячи про наступного учасника, вперше побачити одеський авангардний колектив My Personal Murderer мені пощастило минулого року, коли тріо виступало на розігріві у Stoned Jesus. Тоді, зізнаюсь, хлопці зовсім не розкрили себе так, як це вдалося їм на фестивалі ІншаМузика, і запам'яталися вони якимось невпевненим, занадто емоційним і затягнутим шоу. Проте весь цей час музиканти із сонячного міста біля моря не сиділи, склавши руки. My Personal Murderer з'являлися на афішах заходів і навіть встигли видати третій студійник "Cauchemar", який у рецензії Noizr Zine був названий "болісно-похмурим" релізом. І все ж, така перенасичена негативом, нотами меланхолії і стражданням музика є фірмовим почерком My Personal Murderer, які самі визначають свій жанр, як "експерименти з сумом". Група відіграла 40-хвилинний сет, виконавши повністю трек-лист нової платівки лише без однієї пісні "Dear Pigeon". Враження приголомшливі і у першу чергу хотілося б підкреслити впевненість музикантів, які створили досить динамічне шоу, в ході якого зал потопав у похмурих мотивах настільки, що часом слухачі просто застигали на місці і спостерігали за розвитком тієї чи іншої меланхолійної композиції.

Наступні півтори години після цього легкого забуття, що охопило зал, натовп качали вже далеко не новачки у жанрі альтернативного і прогресивного метала, музиканти із Кременчука — Pins і брутальні тяжі з міста біля Чорного моря — Septa. Pins, мабуть, запам'яталися найбільш елегантним вокалістом, який вийшов на сцену в білому костюмі. Ну а якщо без жартів, то група порадувала шанувальників вже добре знайомими композиціями "Магічній знак", "Мій тиск", "Мов останній раз", "Вогонь і лід", а на останньому треку зал охоче підспівував "Лора, Лора".

Що ж стосується виступу Septa, музиканти відзначилися дійсно унікальним в історії гурту шоу, так як підготували для гостей фестивалю особливий сет-лист. У нього увійшов свіжий трек "The Rats In The Walls" з майбутньої платівки "Sounds Like Murder", а також повна серія композиціґ "Destroyer 1-5", п'ята частина якої вперше прозвучала наживо. Крім усього вищесказаного, виступ Septa запам'ятався стовідсотковою віддачею колективу публіці, а також задишкою вокаліста у паузах між піснями. На сцені ніби вибухнула гримуча суміш, а її вміст розлетівся по всьому залу, зачепивши кожного, хто стежив за важким сетом одеситів.

У перерві, який утворився після закінчення виступу Septa, можна було відзначити легку втому гостей фестивалю: вечір неділі, на годиннику без малого вісім і, здавалося, велика частина слухачів воліла вже зайняти сидячі місця біля барної стійки і за столиками у залі. Тим часом Ілля Песоцький продовжував підбадьорювати публіку жартами і нагадувати усім учасникам селфі-конкурсу про його скорий фініш.

"Відкриття" вечора, українські Machine Head і хвороблива меланхолія Somali Yacht Клуб

Відкриттям неділі став київський гурт Esquizet — неймовірно харизматичний, легкий і дуже впевнений у собі квартет, що став не тільки ковтком свіжого повітря у фестивальному списку колективів, а й певним яскравим пазлом у великій картині сучасної української альтернативної музики. Безумовно, особливих фарб надала харизматична фронтвумен Настя Швиденко, яка прикувала до себе увагу одразу, як тільки з'явилася на сцені: бадьора, впевнена, справжня і у кросівках, що світилися. Квартет виконав жвавий роковий сет-лист, який часом здавався не до снаги дівчині з настільки тендітною зовнішностю. Тут вам і феєрверк емоцій, і набір чудових рифів, вереск гітари — тобто все те, що стало для публіки потужним енергетиком.

А естафету з підбадьорення зали у Esquizet перейняли хлопці з Миколаєва Cherry-merry, яких того дня неодноразово називали українськими Machine Head. Ну, що тут сказати, запальне шоу нестримного тріо призвело фан-зону в екстаз ще до виконання хітів "Cooca Сoolah", "Rock'n'Rolla" або "More Fire". Також гурт порадував своїх шанувальників новим треком "Fever". Музиканти задавали ритм і носилися сценою немов очманілі, завдяки чому зуміли завести публіку настільки, що Іллі Песоцькому довелося пускати в хід усю свою красномовність, аби хоч якось втихомирити фанатів, які вимагають виходу Cherry-merry на біс. Але як не надривалися найвідчайдушніші з шанувальників колективу, ведучий проводив гурт зі сцени і оголосив завершальний пост-роковий блок фестивалю, представниками якого стали львів'яни Somali Yacht Club та хедлайнери другого дня Stoned Jesus.

Поки перший колектив нашвидку підтягував електроніку і звук, Ілля Песоцький зібрав біля сцени учасників селфі-конкурсу. Ведучий назвав переможця, який набрав найбільшу кількість лайків під своїм фото і урочисто вручив щасливчику фірмовий рюкзак.

Познайомитися зі львівським тріо Somali Yacht Club мені довелося також перед одним із концертів Stoned Jesus. Тоді музиканти зіграли дуже впевнений і вражаючий сет. Нехай їх меланхолійні мотиви із космічними гітарними пасажами далеко не завжди можуть викликати бурю у фан-зоні, але ця музика дихає інтелектом, вона висока і дуже багатогранна. Мабуть, складно сказати чому, але цього разу Somali Yacht Club дещо розчарували своїм виступом. Можливо, причиною став хворобливий стан фронтмена, в якому йому довелося вийти на сцену, проте гурту не вистачило злагодженості. Сет-лист, до якого увійшли дві нові пісні з майбутнього студійника, втратив почуття логічної послідовності і пролунав якось сухо і хаотично. Склалося враження, що зал перейнявся виступом лише на фінальній "Up In The Sky".

"Мільйонери" Stoned Jesus і до біса коментарі

Ось ми і дібралися до заключного виступу дводенного фестивалю, яке вперше в історії Stoned Jesus почалося з їх вельми епічної композиції "I'm The Mountain". А сталося це з тієї причини, що цього року найяскравіший трек другого альбому "Seven Thunders Roar" набрав більше чотирьох мільйонів прослуховувань на YouTube і таким чином став однією з найпопулярніших пісень у пост-психоделік-роковому жанрі. Довгоочікуваних хедлайнерів зустрічав повний зал, який зібрався у лічені хвилини безпосередньо перед виходом музикантів на сцену.

Stoned Jesus представили бадьорий і невимушений сет-лист, в який, як і згадував Ігор Сидоренко, включили кавер на композицію "K" своїх колег з Харкова 5R6. Також зі сцени прозвучали "YFS", "Black Woods", "Here Come The Robots" і, звичайно ж, качову "Electric Mistress" із виходом на біс, у якому захоплененому натовпі біля сцени навіть не намагалися відмовити. Мимохідь учасники колективу багато спілкувалися із публікою, жартували і заводили натовп так, немов цей виступ був першим на початку дводенного фестивалю ІншаМузика.

Підводячи підсумки цих двох днів, хотілося б зазначити, наскільки важливі подібні заходи. Два десятки українських колективів, які зібралися під одним дахом, розділили між собою одну сцену, з шанувальниками — один зал, і укотре впевнено заявили про те, наскільки швидко росте і розвивається вітчизняна альтернативна музика. Судячи з тих емоцій, втомлених, але задоволених облич відвідувачів, захід вдався на славу. Що ж стосується нашого великого звіту, команда Noizr Zine щиро сподівається, що нам хоча б частково вдалося перенести вас у цю гущу музичних подій і дати відчути увесь цей драйв і потік енергії, який переповнював стіни концертного залу. Хоча, як зазначив Віктор Придувалов: "Який на#уй коментар... Йдіть і дивіться он все, що відбувається у залі", — настійно рекомендуємо вам самим відвідати наступний захід і побачити все на власні очі.

Резюме

Що сподобалось:

Склад учасників. За два дні на фестивалі відіграли 20 українських колективів, які продемонстрували якісний матеріал. Організатори не прив'язувалися до єдиного напрямку і створили, у першу чергу, масштабний музичний фестиваль.

Організація дозвілля і розваг. Незважаючи на те, що це був дводенний фестиваль у приміщенні, організатори знайшли, чим зайняти своїх гостей у перервах між виступами колективів. У перший день проводився конкурс гітарних рифів, у другий день відбувся розіграш фірмового рюкзака.

Мерч. Значних розмірів розкладки зайняли чималу частину холу. Гостям був представлено широкий вибір: мерч заявлених на фестивалі гуртів, а також платівки, диски, футболки, сувеніри та різні фірмові речі інших колективів. Багатьом сподобався великий стенд із дисками під вивіскою "Free price".

Концертна зала. Великою перевагою стала наявність у залі сидячих місць, на які не вводилася додаткова тарифікація або якісь особливі умови. У просторому приміщенні знаходилося близько двох десятків столів, за які міг сісти будь-хто, чим охоче користувалися старші гості і всякий, хто просто вирішив присісти і перепочити.

Створенні умови для журналістів. Організатори зробили все можливе для якісної і зручної роботи представників ЗМІ. Перед самою сценою огорожею була виділена окрема зона, до якої мали доступ тільки журналісти і фотографи, що дозволяло пресі вільно пересуватися і працювати. Також журналісти мали вільний доступ за сцену, на балкони навколо сцени, завдяки чому можна було урізноманітнити знімки і поспілкуватися з учасниками колективів.

Що не сподобалося:

Велика кількість технічних неполадок. У багатьох гуртів виникали технічні неполадки: тріск, шум, а то й повна відсутність звуку, через що деяким музикантам доводилося робити у своїх шоу паузи.

Занадто гучний звук музики. Ця проблема спостерігалася не у всіх гуртів, але було щонайменше кілька колективів, які у буквальному сенсі слова відгриміли, а не відіграли. При таких умовах, а також з урахуванням зовсім коротких пауз між виходами музикантів, постійно перебувати у фан-зоні було дуже складно. Також були ситуації, коли через гучність музики було складно розчути вокал.

Автор тексту і фото — Юрій Сомов
Редакція дякує Владу Ляшенко за надану акредитацію