Від ембієнту до прогресив-дезкору: Елементи фантастики в сучасній музиці

Туманність Кінська Голова, зфотографована Хаббл — Від ембієнту до прогресив-дезкору: Елементи фантастики в сучасній музиці
Туманність Кінська Голова, зфотографована Хаббл

Фантастика та її елементи вже давно стали невід'ємною частиною масової культури: кіно і серіали, література, відеоігри, комікси і манга... Вона проникає навіть у, здавалося б, невідповідні сфери, але робить це несподівано органічно. Музика не стала винятком.

Багато виконавців надихаються класичними науково-фантастичними творами, використовують у своїх текстах відповідну термінологію, співають про космічні битви і антиутопічні світи. Далі ми розповімо про найцікавіших представників різних жанрів, чиї релізи або присвячені фантастичним темам, або володіють, дійсно, футуристичним звучанням.

Ambient

Почнемо з найбільш підходящого для нашої теми жанру — ембієнту. Це суто інструментальний стиль електронної музики, заснований на модуляціях тембру звуку. Він володіє розміреним і мінімалістичним звучанням до пари футуристичній стилістиці, високою атмосферністю і заспокійливо вливає на слухача.

У ембієнті часто зустрічаються зациклені синтетичні звуки і фонові шуми; останні відіграють тут ключову роль. Вони поступово розвиваються за допомогою накладки нових звукових доріжок або додавання інших інструментів. Все це створює потужний ефект занурення, тому ембієнт дуже люблять використовувати у якості саундтреку до космічних фільмів і відеоігор. Учасник The Orb Алекс Патерсон (музикант одного з найвідоміших ембієнт-колективів), коментуючи трек нижче, зазначив, що "під таку музику треба читати Філіпа Діка".

До слова, у дебютному альбомі "The Orb's Adventures Beyond the Ultraworld" музиканти The Orb для повного занурення в атмосферу міжзоряної подорожі використовували уривки з архівних записів NASA, взяті, зокрема, з документального фільму "Для всього людства".

Існує безліч піджанрів ембієнту, одним із яких є space ambient. Він відрізняється більш повільним темпом звучання, великою кількістю синтетичних і електронних звуків і фокусується на темі космосу. Але загальна сторона у кожного піджанру ембієнту однакова — це незамінна музика для споглядання зоряного неба і філософствування про вічне.

Space Rock

Цей музичний жанр витканий з клубків спадщини психоделічного року і науково-фантастичної літератури. Спейс-рок є більш "витонченим" піджанром прогресивного року, тут значно більше уваги приділяється електроніці і особливо синтезатору з його "космічним" звучанням.

Від прог-року були взяті епічні за хронометражем пісні, складна структура композицій і концептуальні ідеї альбомів. Вигодуваний зусиллями Pink Floyd, Hawkwind та синглом Девіда Боуї "Space Oddity", спейс-рок став швидко набирати популярність. Необхідний поштовх було надано, сигнал із космосу був успішно прийнятий і незабаром десятки гуртів співали про далекі світи і фантасмагоричних істот.

Спейс-рок так і залишився жанром для любителів "олдскульщини", у сучасній музиці його розібрали до найрізноманітніших напрямів, від арт-року до модерн-метала. У багатьох альтернативних гуртів помітні елементи спейсу, чудовим прикладом цього може стати епічна композиція із трьох частин від британського колективу Muse. Лірично, звичайно, ці пісні знаходяться на досить скромному рівні, особливо у порівнянні з наступними мастодонтами гурту, але звучать вони дійсно космічно.

Post-rock

Ще один інструментальний жанр, який черпав натхнення у найрізноманітніших напрямках, від класичної музики до шугейзу і техно. Згодом пост-рок перетворився на оригінальний і самобутній музичний жанр, який асоціюється із зоряним простором не менше за ембієнт.

Пост-року притаманні такі особливості, як велика тривалість композицій, практично повна відсутність вокалу, синтез із елементів різних стилів і використання семплових ритм-секцій. Це чудовий музичний супровід для творів про фантастичні світи: так, альбом "Silent Running" відомих пост-рокерів 65daysofstatic спочатку був задуманий як альтернативний саундтрек до однойменного фантастичного фільму 1972-го (!) року. А їхня остання наразі робота була присвячена відеогрі "No Man's Sky", головній фантастичній грі року.

Пост-рок досягає ефекта занурення навіть за допомогою простої акустичної гітари, без застосування будь-яких фонових семплів. Під час прослуховуванні композиції пост-металістів Old Man Gloom здається, що стаєш свідком народження Всесвіту, немов відчуваєш, як із порожнечі проступає матерія. Зіграна з використанням мінімальної кількості інструментів, вона бере тебе за шкірку і буквально викидає у інший вимір.

Progressive Death Metal

Нарешті, ми підійшли до жанрів, в яких найбільш цікавим чином вплетені фантастичні елементи. Прогресивний дез-метал якраз із таких. Йому характерні складні для виконання і сприйняття пісні, висока майстерність музикантів, переважно екстремальний вокал, при чому все це для непідготовленої людини, наприклад, слухача поп-музики, буде сприйматися як стіна страхітливих звуків. Тексти композицій фокусуються на найрізноманітніших футуристичних темах: еволюція людської раси, позаземний розум, дослідження далеких куточків Всесвіту, управління масами і т.д.

На відміну від попередніх жанрів, лірика тут займає центральне місце нарівні з музикою. Залишена прог-роком традиція концептуальних альбомів відійшла і до прог-дезу, а майстерність написання текстів тільки покращилися. Прекрасним прикладом стане епічне полотно від справжніх геніїв Between the Buried and Me. Справді, космічних розмірів історія вражає своїм розмахом: вона почалася ще на попередньому релізі "The Parallax: Hypersleep Dialogues" і продовжує розгортатися на 72-хвилинному лонгплеї. Аналізу цієї історії один англомовний музичний сайт присвятив статтю із п'яти частин. Розповідь ведеться від імені якогось Prospekt 2 — хто або що це треба довідатися під час музичної подорожі. Скажу лише, що вона гідна пера багатьох маститих фантастів: розповідь йде задом наперед, накшталт картині братів Нолан "Пам'ятай", крім того, в ній є місце і астральним подорожам, і знищенню цілих планет, і парадоксам свідомості і навіть кінцівці, яка винесе вам мізок. Кліфгенгер у музичному альбомі, уявляєте?

Progressive Deathcore

Дезкор — порочний плід дет-металу і хардкору. Чому порочний? Та тому що нічого доброякісного не могли породити ці два напрями. Рифи і бласт-біти передалися у гени від дез-металу, брейкдаун від хардкору. Прогресивний тег у дезкорі повністю розв'язує руки музикантам і дозволяє пускати в хід симфонічні і електронні інструменти, експериментувати із вокалом і, звісно, писати тексти про найфантастичніші та божевільні речі.

Найчастіше прогресив дезкор має різноманітну структуру пісень: при прослуховуванні однієї композиції може здатися, що в ній нарізка не менше ніж із двох-трьох треків. Born of Osiris, одні з піонерів цього жанру, найбільш глибоко розкрили свій потенціал в альбомі "The Discovery". Видатний в інструментальному плані реліз торкався теми маніпулювання свідомістю суспільства, закликав "слідувати знакам" і прагнути до трансцендентності.

The Contortionist, які починали із дезкору, створивши один із найкращих альбомом у жанрі та плавно пішовши у прог-дез, навпаки, на дебютному повноформатнику "Exoplanet" співали про життя людської раси у далекому майбутньому, в якому технологічний розвиток поставив нас на близький до богів щабель. Примусове модифікування Землі, перший контакт із позаземною цивілізацією, поневіряння по Всесвіту в пошуках нової батьківщини... Музикантам вдалося створити гармонійне як у музичному, так і в смисловому плані полотно, в якому алегорично розвиваються ідеї міфу про Вавилонську вежу в декораціях зоряного крейсера "Галактика".

У дезкорі існує навіть такий піджанр, як "aliencore" — так себе жартівливо називають учасники американського гурту Rings of Saturn. Музика цих хлопців поєднує у собі технічний інструментал, елементи хаосу і ембієнту, а теми творчості кружляють навколо інопланетних вторгнень, експериментів над живими організмами і космічними битвами. Антиутопії, ультраземляни, винищення цілих планетних систем... Простіше сказати, чому немає місця в їхніх текстах!

Гідні згадки

Scar Symmetry (Melodic Death Metal)

Шведський гурт, який грає мелодик-дез-метал, гідний окремої згадки. Їх особливість у включенні до mdm великої кількості синтезаторів і клавішних, що надає їхній музиці небувале футуристичне звучання. Звуку відповідає і тематика творчості — науково-фантастичні неофілософські тексти про еволюцію свідомості і проблеми втручання в людську природу в дусі останнього Deus Ex.

Vektor (Progressive Thrash)

Уявіть, що Metallica раптом стала б грати набагато більш технічний треш-метал із текстами, спорідненим із книгами Станіслава Лема. Уявили? А цього робити і не треба, адже такий гурт вже існує — це спейс-трешери із Арізони Vektor. Граючи ультратехнічний треш-метал, хлопці вже з виходом дебютного альбому "Black Future" застовпили собі місце на музичному олімпі свого жанру. Лірика Vektor не є одкровенням, в піснях детально розповідається про темне майбутне цивілізації із неодмінним знищенням Всесвіту, але інструментал вражає. Це просто треба чути — як відомо кожному фанату Vektor: "Sci-fi or die!"

TesseracT (Progressive Math Metal/Ambient/Experimental)

Натхненні творчістю Meshuggah і The Mars Volta, п'ятеро британських хлопців створюють саундтрек для плавання в океані космосу. В їх жанровому визначенні змішалися і мат-метал, і ембієнт, і прогресив-рок. Джентове звучання гітар, що викликає асоціації з хромованим майбутнім, характерна техніка вокалу та обволікаючі мелодії являють собою запущену в майбутнє капсулу часу, вихід з якої тільки один — вийняти з вух навушники.

The Devils Wears Prada — "Space" EP (Metalcore)

Абсолютно невідповідаючий темі цієї статті колектив, якби не їхній останній міні-реліз "Space", присвячений темі космосу. Християнський металкор-гурт і раніше створював тематичні записи, наприклад EP "Zombie", і, що цікаво, вони у них виходять найкраще. Християнське віросповідання учасників відбилося на ліриці: озираючись на вічні біблійні напитання, тут розкриваються положення про місце людини у Всесвіті, людську спадщину і значення кінця світу. Цей міні-альбом лірично не схожий на представлені вище роботи — тут за інопланетянами і спалахами наднових ховаються тільки метафори і нічого більше, що, однак, зовсім не псує враження від запису.

Фантастика здатна заволодівати розумом не тільки за допомогою візуального сприйняття. Музика не просто точно передає настрій подорожей до зірок, але і з кожним роком вдосконалює манеру оповіді: для слухача, який вловлює звуки безкрайнього космосу та бравади космічних інквізиторів, межею космічної одіссеї є лише його власна фантазія.

Автор рецензії — Олександр Твердохліб
Переклад з російської — Anastezia

Коментарі

УВАГА: Беззмістовні або упереджені коментарі можуть бути видалені модератором, а автор таких коментарів може бути забанений.