​Негода, критика нововведень і чудовий склад учасників: Як проходив фестиваль Brutal Assault цього року

Негода, критика нововведень і чудовий склад учасників: Як проходив фестиваль Brutal Assault цього року

Brutal Assault — іменитий музичний фестиваль, який ось уже понад 20 років проходить у чеському містечку Яромерж. Цього року команда Noizr знову побувала на заході, що проходив на початку серпня.

2016 рік став справжнім викликом для більшості опен-ейрів, які серйозно постраждали через негоду. Деякі промоутери (RockPart, Rock am Ring) навіть змушені були завершитися, аби уникнути наближення шторму. Однак багато людей все ж постраждали через удари блискавки, не обійшлося, на жаль, без летальних наслідків. Тому якщо порівняти погодні умови на цьогорічних європейських фестивалях і під час проведення Brutal Assault, то, можна сказати, що з погодою чеському опен-ейру цілком пощастило.

Негода і нововведення

У день старту Brutal Assault, 10 серпня, з обіду і до самого вечора, практично без пауз, йшов сильний дощ, який застав багатьох металістів у 3-4-годинному очікуванні за фестивальними браслетами. І якщо черга для акредитованих відвідувачів у довжину становила близько сотні метрів, то для тих, хто купив квиток заздалегідь, вона розтягнулася майже у кілометр. Довге очікування, спричинене введенням браслетів із чіпами, супроводжувала злива, через яку багато людей промокли і змерзли, пропустивши до того ж значну частину музичного складу. Не додавала настрою і дорога до Brutal Assault, яка в цей день на фестивальному бусі займала близько півтори години через затори на шляху до Яромержу. Загалом, приблизно 5-6 годин у нас пішло на те, аби потрапити на відкриття фестивалю.

Музична програма: середа

Витративши замість тридцяти хвилин півтори години на дорогу і більше трьох годин на чергу, ми пропустили сети Vektor і Tribulation, на які планували встигнути. Стоячи за браслетами вже ближче до входу на фестиваль, я почула як з головної сцени що доноситься кавер DevilDriver на трек Awolnation "Sail" і з гіркотою усвідомила, що виступ каліфорнійських металістів я також пропускаю.

Замерзлі і приголомшені від довгого тупцювання на одному місці, ми зайшли на територію фестивалю під сет Neurosis. У липні американці анонсували одинадцятий альбом, тому під час виступу разом зі старими хітами виконали також дві нові композицій "Bending Light" і "Broken Ground" з майбутнього релізу.

Neurosis змінили колеги з гурту Dying Fetus, які також цього літа порадували шанувальників звісткою про вихід нового альбому. Музиканти відкрили сет зубодробильними "Schematics" і "One Shot, One Kill", перейшовши до не менш знакових речей з альбомів "Destroy the Opposition", "Descend into Depravity", "War of Attrition", треків останнього наразі релізу "Reign Supreme" і грайндкорової "Killing on Adrenaline" з однойменного лонгплею. Однією з композицій сет-листа Dying Fetus став також новий сингл "Induce Terror", представлений групою ще у червні минулого року під час туру в Європі.

Одними з хедлайнерів першого дня стали американці Mastodon, які скасували свій виступ у ювілейному для фестивалю 2015 році через гастролі у Канаді. Номінанти Греммі почали сет із треків останнього альбому "Once More 'Round the Sun", далі граючи такі улюблені композиції шанувальників, як "Blasteroid", "Oblivion", "Aqua Dementia" і "Blood and Thunder". Так як вживу я побачила Mastodon вперше, то виділила їх для себе як найспівочу команду минулого фестивалю із западаючої до пам'яті подачею (адже як не крути, барабанщиків-вокалістів у групах не так багато), а також матеріалом, повним грува і чіпляючих мелодій.

Другими хедамі став гурт Abbath, який на початку цього року випустив дебютний повноформатник. Колектив, названий на честь свого засновника, головним чином як раз і привертає особистістю свого культового лідера, музиканта Ольве 'Abbath' Ейкему. Досить спірний дебютник групи, до якого, за словами колишніх колег Ейкему, увійшли пісні, написані для наступника "All Shall Fall", був представлений у сет-листі треками "To War!" та "Winterbane". Решту концертної програми Abbath включали кавери на найбільш відомі твори Immortal і один кавер на сольний проект фронтмена I.

Вечір першого дня на головній сцені закривала співачка і автор пісень Челсі Вульф, яка є однією з найбільш цікавих сучасних виконавиць, чия багатогранна творчість привертає любителів експериментальної та авангардної музики. Сет-лист Вульф для Brutal Assault складали композиції альбомів "Abyss" ("Carrion Flowers", "Dragged Out", "After the Fall", "Simple Death", "Iron Moon"), "Pain Is Beauty" ("Feral Love", "House of Metal") і "Apokalypsis" ("Demons", "Movie Screen", "Pale on Pale").

Насичений четвер: Obscura, Animals as Leaders, Aborted, Tesseract, Gojira, Dark Tranquillity і Parkway Drive

Другий день фестивалю для нас почався із виступу німецького гурт Obscura, який представив на початку року свій новий альбом "Akróasis". Власне, більшу частину їх програми склали треки із нового повноформатника, окрім двох композицій з релізу "Cosmogenesis" ("The Anticosmic Overload" і "Centric Flow").

Obscura на головній сцені змінили американці Animals as Leaders. Так як їх виступ тривав по графіку всього 40 хвилин, музиканти встигли відіграти досить короткий, але щільний сет-лист із шести композицій. Незважаючи на недавній анонс нового альбому, на фестивалі група не представила нових композицій, зігравши треки з останнього повноформатника "The Joy of Motion" ("Ka$cade", "Physical Education", "The Woven Web"), а також впізнавані з перших нот "Wave Of Babies", "Tempting Time" і "CAFO" з однойменного дебютника, який прославив групу. Animals as Leaders приваблюють слухачів до своєї творчості незвичайною технічністю і складністю музичних партій. Сумнівів під час перебування на виступі колективу не виникає — це гурт, дійсно, талановитих музикантів під керівництвом справжнього віртуоза Тосіна Абасі. Залишається із нетерпінням чекати сольний концерт Animals as Leaders у Києві.

За пару годин до виходу на сцену бельгійців Aborted, ми прогулялися на територію Meet & Greet, в якій проходили зустрічі шанувальників зі своїми кумирами. Aborted стали однією з тих команд, які погодилися роздати автографи та пофотографуватися з фанатами, незважаючи на досить велику кількість бажаючих.

Дез-металісти Aborted, на честь 20-річчя команди, які порадували своїх шанувальників випуском відразу двох нових релізів, відкрили сет двома треками останнього альбому "Retrogore" ("Divine Impediment" і "Cadaverous Collection"). Далі музиканти зіграли старий, але добре відомий слухачам матеріал альбомів "Engineering the Dead" ("The Holocaust Incarnate"), "Goremageddon: The Saw and the Carnage Done" ("Meticulous Invagination", "Parasitic Flesh Resection", "Sanguine Verses (...Of Extirpation)"), "Global Flatline" ("Expurgation Euphoria") і "The Necrotic Manifesto" ("Necrotic Manifesto" і "Coffin Upon Coffin").

Зробити перепочинок після прогресива і брутал-дез-металу ми вирішили на сцені MetalGate, де якраз шведські дум-металісти October Tide, готуючись до свого виступу, розважали публіку вокальним саундчеком. Після них протягом півгодини чекались техніки Tesseract, налаштовуючи апаратуру перед виходом гурту. Британці Tesseract представили коротку фестивальну програму, зігравши пару треків з останнього альбому "Polaris" ("Dystopia", "Phoenix", "Survival") і по дві-три композиції з перших двох альбомів "One" і "Altered State". Це був перший виступ гурту, який мені вдалося побачити і найбільше мене вразив спів Деніела Томпкінса, який володіє гарним чистим вокалом, що відмінно поєднується із музикою колективу.

Ще одним подарунком для любителів жанру прогресив-дез-метал став сет французів Gojira. Будучи одними з хедлайнерів другого дня музиканти зіграли годинну програму, переважна частина якої була присвячена трекам з альбомів "The Way of All Flesh", "From Mars to Sirius" і, само собою, композиціям останнього лонгплею "Magma", який отримав досить теплі відгуки критиків. По декілька треків було також зіграно з релізів "Terra Incognita" і "L'Enfant sauvage". Останнім, до речі, мені вдалося насолодитися ще під час виступу гурту на Brutal Assault у 2013 році. Вже тоді музиканти підкорили мене своєю енергетикою і потужною подачею матеріалу, завдяки яким "L'Enfant sauvage" прослуховувався мною потім неодноразово. За словами знайомих музикантів, Gojira є справжніми трудоголіками, які відточують свою майстерність мало не щоденними репетиціями. Що ж, результат такого відношення, безумовно, видно неозброєним оком.

Якщо в перший приїзд на Brutal Assault для мене відкриттям стала група Gojira, то цього року пальму першості я віддала шведам Dark Tranquillity, на чий концерт я з тих чи інших причин тривалий час не могла потрапити. Дивно, але музикантів поставили грати в один час з хедлайнерами Ministry, що зайняли головну сцену Jägermeister. Через це Dark Tranquillity виступали на маленькій MetalGate, яка проте зібрала величезну кількість людей. Охочих побачити колектив було так багато, що навіть сам вокаліст Мікаель Станне періодично звертався із привітаннями до металхедів, які стояли далеко за межами майданчика. У липні Dark Tranquillity анонсували вихід одинадцятого альбому "Atoma", проте під час виступу нічого з прийдешньої платівки не представили, зігравши треки із попередніх релізів. Активна публіка всіляко висловлювала своє захоплення від кожної нової композиції, зіграної колективом. Стрибки цілими рядами, море рук і хор голосів, які підспівували Станне — таким мені запам'ятався цей неймовірно атмосферний вечір.

Незважаючи на моє досить прохолодне сприйняття металкору, підкріплене нічним холодом і бажанням не перебивати нічим післясмак від концерту Dark Tranquillity, я все ж залишилася послухати австралійців Parkway Drive. З перших хвилин їх виступу мій скепсис досить швидко пройшов, бо музиканти роблять, дійсно, ефектне шоу, завдяки чому їм вдається тримати у кулаці увагу навіть великій фестивальній аудиторії. Тут вам і вибухи конфетті, і спалахи полум'я, і світлове шоу, і постійна робота вокаліста з аудиторією, який спонукає натовп на серклпіти і мошпіти. Музика Parkway Drive також припала мені до душі, не настільки, звичайно, щоб я захотіла на повторі прослухати декілька їх альбомів, але від сцени під час сету команди погляд було досить складно відірвати.

П'ятниця: Satyricon, Septicflesh, Moonspell і Arch Enemy

Першими у вечір п'ятниці нам вдалося послухати греків Septicflesh, чий сет-лист, в принципі, мало чим відрізнявся від списку пісень на українському фестивалі CAMF минулого року. Як і тоді, відкривала програму потужна композиція "War in Heaven", а закривала — одна із найбільш пам'ятних тем останнього альбому "Titan" — "Prometheus". Варто зазначити, що концерти гурту повністю поглинають увагу глядача за рахунок єднання таких складових повноцінного концертного шоу, як декорацій, сценічних костюмів учасників і музики, яка епічно звучить за рахунок великої кількості оркестрових партій і агресивного дет-металу.

Наступним ми побачили сет Moonspell, який вкотре змусив нас від душі потанцювати. Цього року мені пощастило тричі побувати на концерті знаної португальської команди: на сольному виступі у Києві, на фестивалі Graspop Metal Meeting у Бельгії (де музиканти виконали спеціальний сет, присвячений 20-річчю альбому "Irreligious") і, власне, на Brutal Assault. Список, виконаних групою, композицій на чеському опен-ейрі представляв із себе скорочену програму їх київського концерту: вступ почався із двох треків останнього альбому ("Breathe (Until We Are No More)" і заголовної "Extinct"), більшу ж частину сет-листа становили відомі пісні з попередніх студійників гурту. Протягом години Moonspell зіграли свої візитні речі "Opium", "Vampiria", "Full Moon Madness", "Alma Mater" і "Awake!", також не обійшли увагою і запальну фолкову композицію "Ataegina", під яку хвацько витанцьовували металісти. Як пізніше з'ясувалося, музикантів у поїздці на Brutal Assault супроводжувала вокалістка Маріанжела Демуртас, проте з якихось причин група не грала у той вечір пісень з партією жіночого вокалу. В цілому, це був відмінний бадьорий сет, який супроводжувався словами подяки від лідера колективу Фернанду Рібейру на адресу публіки, організаторів і колег-музикантів.

Після Moonspell на головну сцену фестивалю вийшли норвежці Satyricon. Як і було раніше анонсовано групою, під час виступу музиканти "в перший і останній раз" зіграли усі треки третього альбому "Nemesis Divina" на честь 20-річчя платівки. Перед тим, як зіграти титульний трек студійника, лідер колективу Satyr сказав кілька слів про ювілейний реліз.

"Озиратися у минуле — не в характері гурту... Самі по собі 20 років не є досягненням, але так чи інакше цей альбом мав великий вплинув на нашу кар'єру, і багато людей, яких ми зустрічали протягом життя (фанати блек-металу) говорили нам, що стали прихильниками цього жанру через альбом "Nemesis Divina" і це більш важливо, ніж відмітка у 20 років. 20 років це всього лише цифри, але зробити щось, що мало ефект на життя людей — це привілей і велика честь. Величезне спасибі за поширення музики Satyricon!"

Далі музикант закликав металхедів активно підспівувати однойменному треку альбому. Останньою зіграної композицією з "Nemesis Divina" стала найбільш відома і улюблена шанувальниками гурту пісня "Mother North", яку публіка одразу стала наспівувати, лише почувши її вступ. Закінчили сет музиканти композиціями "Black Crow on a Tombstone", "The Pentagram Burns", "Fuel for Hatred" та "K.I.N.G.".

Завершенням вечора для нас став потужний виступ шведських дез-металістів Arch Enemy. Після зміни складу, приходу нової талановитої вокалістки Алісси Уайт-Глаз і видатного гітариста Джеффа Луміса, кар'єра гурту за минулі два роки дуже стрімко йде вгору. Добротний новий матеріал і якісне шоу відкривають колективу двері у хедлайнери більшості сучасних фестивалів і головною зіркою будь-якого з цих виступів виступає, звичайно ж, Алісса. Отримавши до свого складу самовідданого трудоголіка канадку Уайт-Глаз музиканти розривають в пух і прах величезний натовп металхедів. Синьоволоса діва, одягнена у підкреслюючий красу її фігури костюм, настільки прокачує аудиторію, що, здається, може контролювати її лише одним помахом руки. "Вона приклад для будь-якого металіста", — поділився своєю думкою мій колега. З нового альбому, записаного вже з Уайт-Глаз, музиканти зіграли треки "Stolen Life", "You Will Know My Name", "As the Pages Burn", "Avalanche" і заголовну "War Eternal", в іншому акцент робився на старих хітах гурту. Зокрема, були зіграні "Ravenous", "We Will Rise", "Nemesis", "Under Black Flags We March" і "My Apocalypse".

Субота: заключний день Brutal Assault

Суботній фестивальний розклад, практично, повністю закріпив нашу компанію навпроти головних сцен, адже одні за іншими у цей вечір грали колективи Insomnium, Moonsorrow, Agnostic Front, Behemoth, Distruction і Mgła. На жаль, сет Insomnium, на якому я побувала вперше, особливо не вразив мене, тому відразу перейду до розповіді про виступ їхніх співвітчизників Moonsorrow.

50-хвилинний сет фінів Moonsorrow складався всього з п'яти, але вельми тривалих композицій. Музиканти відкрили свій виступ треками останнього альбому "Jumalten aika" ("Jumalten aika" і "Suden tunti"), далі зігравши "Ukkosenjumalan poika" з альбому "Suden uni" 2001 року і 16-хвилинну "Ihmisen aika (Kumarrus pimeyteen)" також з останньої платівки. Закінчили концерт металісти епічною композицією "Sankaritarina", перед цим підбуривши аудиторію фразою: "Ми зіграємо ще одну пісню, але як ви думаєте, чи заслуговуєте ви цього?". Я стала однією з багатьох, хто ствердно кричав із натовпу, відповідаючи на питання Віллі Сорвалі. Хороша подача, робота з аудиторією і, звичайно, рівень виконуваного матеріалу, безумовно, зробили Moonsorrow однією з найефектніших груп останнього фестивального дня.

Брутальні хардкорщики Agnostic Front влаштували незабутній вечір не тільки для своїх шанувальників, але й для всієї фестивальної братії. Американці відіграли сет повний грува і драйву. Люди під сценою і навіть на оглядовому майданчику Грінфілд йшли у цілковитий відрив, влаштовуючи моші та серклпіти. Сприяло подібній реакції публіки поведінка самих музикантів, які бадьоро скакали і носилися по сцені протягом усього виступу. Хардкорщики відіграли сет-лист, побудований переважно на композиціях зі старих альбомів гурту, включаючи "Victim in Pain" і "The Eliminator" з перших двох повноформатників і "Friend or foe" з дебютного EP "United Blood". Протягом годинного концерту Agnostic Front зіграли близько 18 треків, чотири з яких увійшли до останнього альбому "The American Dream Died" ("Social Justice", "Police Violence", "Only in America", "Never Walk Alone"). Традиційно прозвучали "Gotta Go", "For My Family", "Addiction", "Dead to Me", а також кавери на "Crucified" Iron Cross і "Blitzkrieg Bop" Ramones. Остання, до слова, сколихнула практично всіх спостерігаючих за шоу металістів, які ще довго після закінчення сету продовжували викрикувати "Hey Ho, Lets Go!".

Ймовірно, даючи публіці можливість втихомиритись, польські блек-металісти Behemoth витримали приблизно 10-хвилинну паузу після сету Agnostic Front. Головна сцена поринула у темряву і публіка, нудячись в очікуванні, нетерплячими оплесками і бадьорими вигуками стала підганяти початок шоу. Як я вже писала раніше, Behemoth зараз дають виступи такого рівня, на яких потрібно побувати обов'язково. Відповідно, хоч за останні два роки програму, присвячену десятому альбому гурту "The Satanist", я мала нагоду побачити кілька разів, я не тільки рішуче була налаштована подивитися її ще раз, але і всіляко агітувала до цього своїх знайомих.

Сет-лист Behemoth повністю повторював список і порядок пісень із "The Satanist". Виступ набирав обертів із відкриваючою "Blow Your Trumpets Gabriel" і закінчився викликаючою катарсис "O Father O Satan O Sun!", під яку учасники колективу, вже можна сказати, традиційно виходять у рогатих масках. Завершивши грати "The Satanist" музиканти пішли зі сцени, а наша компанія тим часом робила ставки, що саме зіграють поляки за останні 15 хвилин. У підсумку, на біс Behemoth підготували одні з найбільш відомих композицій своєї дискографії "Ov Fire and the Void", "Conquer All" і "Chant for Eschaton 2000".

Наступний після виступу Behemoth сет Destruction також запам'ятався мені завдяки наявності елементів перформансу в їх шоу. Так, під час виконання треку "Mad Butcher" на сцені з'явився той самий "божевільний м'ясник", який ганявся за "жертвою", які втікала від нього, звиваючись у танці. Під кінець композиції він-таки її піймав і, закинувши собі на плече, пішов за лаштунки. Окрім появи "м'ясника", сет гурту також супроводжувався стовпами полум'я, які, раз у раз, виривалися перед учасниками колективу. Музиканти, які випустили цього року новий повноформатник "Under Attack", зіграли лише дві пісні з цього альбому: заголовну і трек "Second to None". Решта сет-листа складалася зі старих хітів Destruction, зокрема, були зіграні "Curse the Gods", "Nailed to the Cross", "Thrash Till Death" і залишена наостанок "Bestial Invasion".

Останньою побаченою на Brutal Assault групою для мене став польський колектив Mgła. Блек-металісти, які приховують свої обличчя за темними щільними тканинами, відіграли технічний сет, що складався з восьми композицій. Відкрив програму трек "Further Down the Nest I", далі музиканти зіграли "Mdłości II", пару речей з альбому "With Hearts Toward None", а також композиції з останнього релізу "Exercises in Futility". Сет Mgła, особисто у мене, залишив приємний післясмак від побаченого і почутого. Сподіваюся, незабаром побачити гурт у Києві.

Резюме

Що сподобалось:

Склад учасників фестивалю. Власне, через них і їхали. Dark Tranquillity, Satyricon, Arch Enemy, Behemoth, Septicflesh, Shining (яких, правда, не вдалося подивитися, тому що їх поставили в один час з Arch Enemy), Moonspell, Abbath, Tesseract, Mgła і багато інших чудових команд, чиї сети хотілося подивитися на Brutal Assault.

Для маленької сцени побудували нормальний майданчик. Ура! У 2014 році я не змогла послухати частину виступів, які проходили на третій сцені фестивалю, тому що вона була розташована у блазнірському шапіто. Звук там був просто жахливий і багато команд затримували свій вихід, тому що не могли нормально налаштуватися. Окрім того, у колишній локації стояла неймовірна спека, бо вентиляції, як такої, там не було. Цього року новий майданчик нагадував просторий ангар у дусі Graspop Metal Meeting. Звук став в рази краще, а проблеми з вентиляцією зійшли нанівець.

Атмосфера Brutal Assault. Особлива енергетика фестивалю досягається завдяки його розташуванню у фортеці Йозефів XVIII століття і добре організованою інфраструктурою. Про це ми вже писали раніше і тут слід згадати як смачну кухню і велику кількість вибору напоїв та їжі, так і велику кількість вбиралень і сміттєвих баків, завдяки чому на фестивалі досить низький рівень свинства, який, на жаль, дуже поширений на європейських фестах.

Вільний доступ на оглядовий майданчик. Браслет для проходу на оглядовий майданчик Грінфілд, де можна зручно спостерігати виступи гуртів на головних сценах, можна купити за підйомну ціну приблизно у 90 чеських крон, а не купувати за неадекватною ціною VIP-пакету, як роблять інші організатори.

Організація дозвілля. На Brutal Assault працював кінотеатр, де можна було почекати сети гуртів за переглядом документальних фільмів та фільмів жахів. Також на фестивалі діяло кілька виставок і закрита чіл-аут-зона.

Великий металмаркет, який займав більшу частину нашого часу. Окрім одягу, аксесуарів і різних необхідних і не дуже в колекції металхеда речей, продавці також пропонували величезний вибір вінілових пластинок, дисків, бокс-сетів, касет та іншого офіційного мерчендайзу колективів.

Представники сигаретної компанії стали займати меншу територію фестивалю у порівнянні з 2014 роком. Два роки тому, коли я була на Brutal Assault останнього разу, промоутери постаралися на славу, розмістивши під своїм брендом кілька розважальних активностей, взяти участь в яких можна було в обмін на придбання двох пачок сигарет. Завлекуха працювала на ура і в результаті, здавалося, що кожна друга людина на фестивалі курить. Курили тоді всюди: у перших рядах під сценою, у щільних чергах, у погано вентильованих приміщеннях фортеці, прямо у тебе перед носом... Дратувало неймовірно!

Meet & Greet. Усі чотири дні відвідувачі Brutal Assault мали можливість зустрітися зі своїми кумирами у спеціально відведеній зоні, недалеко від головних сцен. Список артистів був досить значний, через що на Meet & Greet кожен день збиралися досить щільні і довгі черги металхедів, бажаючих зустрітися з улюбленими музикантами. Варто віддати належне організаторам, розклад був вельми ласий: за пару днів фестивалю відвідувачі могли поспілкуватися навіть із такими хедамі, як Gojira, Septicflesh, Moonspell і Arch Enemy.

Зручне розташування і транспорт. Форт хоч знаходиться у невеликому чеському містечку Яромерж, але у містчеку із розвиненою транспортною інфраструктурою. Завдяки цьому вам не потрібно ламати голову, вибираючи кращий маршрут або прощатися на декілька днів із цивілізацією, аби дістатися до заходу. Так, регулярно, раз у 20 хвилин і до третьої години ночі, ходили фестивальні автобуси, також були доступні таксі та велосипели, останні можна було взяти у прокат безпосередньо біля входу на Brutal Assault. Крім того, до Яромержу можна було доїхати поїздом чи електричкою.

Що не сподобалося:

Браслети із чіпами. Ймовірно, таке нововведення дозволяло полегшити роботу персоналу Brutal Assault, але це було дужо незручно для відвідувачів, тому що:

  • три-чотири години металісти стояли у черзі у перший день, щоб цей самий браслет отримати;
  • по півгодини потрібно було стояти у черзі, аби на цей браслет закинути гроші. І якщо раніше можна було попросити друга купити тобі декілька десятків токенів, аби не стояти зайвий раз у черзі, то тепер із індивідуальними браслетами це зробити неможливо.

Плутанина зі заздалегідь забуканними квитками. Зокрема, у однієї з відвідувачок фестивалю "згоріло" 10 євро через те, що використавши цю валюту як заставу за квиток, решту суми вона також повинна була сплатити на вході у євро. При цьому, ні обмінник фестивалю, ні банкомат не надавали для покупки або зняття нічого крім чеських крон, які касир категорично відмовлявся приймати. Усі ці з'ясування протягом півгодини супроводжувалися коментарями працівників фестивалю на поганій ламаній англійській у стилі: "Нам дуже шкода і ми розуміємо, що це тупі правила, але ми нічого не можемо зробити". У результаті дівчині довелося купити новий квиток (як раз їх без передоплати продавали виключно за крони) по ціні "у день заходу" і потім знову вирушити у кінець кілометрової черги для отримання браслета. Пізніше з'ясувалося, що за всі чотири фестивальні дні їй так і не вдалося домогтися від працівників (які посилались на поганій англійськійна відсутніх старших адміністраторів/менеджерів) роз'яснень, як повернути відправлені у заставу євро.

З попереднього пункту випливає наступна проблема "централізації влади" серед працівників фестивалю. Виникаючі питання, пов'язані як зі складнощами повернення депозиту або, наприклад, отриманням фестивальних ножів (замовлених заздалегідь на сайті BA) вирішувалися довго і клопітно, бо виявлялося, що у представників фестивалю не вистачало повноважень для вирішення ваших проблем. У підсумку, вам або говорили "старшого менеджера зараз немає, спробуйте підійти завтра", або спочатку мучили довгим очікуванням і перенаправляли від одного інфо-центру до іншого, щоб потім повідомити сакральне "спробуйте підійти завтра".

Поганий рівень англійської мови у працівників Brutal Assault. Головне зауваження стосується тих представникам фестивалю, які найбільше контактували із публікою: касири, служба інфо-центру і білетери.

Зростання кількості неадекватних відвідувачів. Великі європейські фести "славляться" наявністю певної категорії людей, які, приїжджаючи на опен-ейри, поводяться вельми неадкватно: в основному, справляють свої фізіологічні потреби всюди і у всіх на очах (часом навіть не соромлячись публічної дефекації), а також курять у найбільш невідповідних і навіть небезпечних для цього місцях. На жаль, те, що у більшості країн Східної Європи вважається дикістю, а в Україні за подібну поведінку виводять за територію без права на вхід, у Європі називається "відпочинком". Охорона і працівники заходів на подібне закривають очі, тому що це не прояв фестивальних бздиків п'яних металхедів, а вельми стандартна поведінку багатьох європейців на святах або просто під час вихідних.

Відсутність сходів, що ведуть до зони Грінфілд. Згідно з коментарями користувачів на Facebook, першого дня багато відвідувачів падали через те, що дорогу до майданчика розмив дощ.

Не дивлячись на частину негативних коментарів у соцмережах та зазначені вище недоліки, мені продовжує подобатися особистий підхід організаторів до підготовки фестивалю. Незважаючи на те, що Brutal Assault проводиться ось уже 21 раз, промоутери зберегли персональну зацікавленість у тому, аби зробити свій захід кращим в усіх відношеннях. Звідси і увага до побажань своїх відвідувачів, визнання помилок і робота над ними. Тому, слід сподіватися, що 2017 рік порадує металхедів новим складом учасників, а також добре продуманою і поліпшеною організацією, яка враховує зауваження минулого року. До зустрічі на Brutal Assault 22!

Текст — Anastezia, Фото — Dmytro
Редакція дякує за надану акредитацію Schizmo