​When Papa has gone, pop has come: Думка про новий альбом Ghost "Prequelle"
— 4,5/10

When Papa has gone, pop has come: Думка про новий альбом Ghost "Prequelle"

Четвертий альбом Ghost "Prequelle", який вийшов 1 червня на Loma Vista, було анонсовано гуртом як більш "темний" реліз у порівнянні з "Meliora", у дійсності виявився очевидним заграванням із масовим споживачем, через це ставши найбільш комерційно успішним записом колективу за всю їхню кар'єру. Лише за перший тиждень було продано понад 60 тисяч його копій.

Не будемо особливо вдаватися у подробиці біографії групи, але подібному комерційному успіху, безумовно, передують роки наполегливої праці. Для учасників колективу (особливо його беззмінного лідера Тобіаса Форге), утвореного в 2006 році в невеликому шведському містечку Лінчепінг (із населенням у 100 тисяч чоловік), це був довгий шлях, який супроводжували звільнення з роботи заради повної віддачі музичній кар'єрі, створення власного впізнаваного стилю з детально продуманим іміджем, численні гастролі, випуск кількох релізів, перша премія "Греммі" (гадаємо, через новий курс Ghost у бік більш полегшеного звучання — це їх не остання нагорода у категорії "Краще метал-виконання", ха-ха), пожинання плодів великого успіху і разом із ними судова тяганина між музикантами гурту через гроші, з оприлюдненням їхніх справжніх імен.

Читайте також: Чому металхедам не варто сприймати "Греммі" всерйоз

У 2018 році "змінивши" у черговий раз фронтмена у період активної промо-кампанії альбому "Prequelle", Ghost представили публіці нового лідера на ім'я Кардинал Копія [Cardinal Copia — Noizr], перервав, так би мовити, династію Емерітус з її трьома Папами-вокалістами. Разом із виходом зі складу останнього Папи, з яким було випущено вже явно розрахований на мас-маркет сингл "Square Hammer", група помітно полегшила своє звучання, оприлюднивши на початку літа своє нове творіння.

Читайте також: "Ми завжди прагнемо до чогось кращого", — Ghost

Anastezia, редактор Noizr Zine:

"Гурти, подібні до Ghost, ніби є підтвердженням фрази "художник повинен бути голодним". Не дарма кажуть, що слава і багатство — найбільше випробування для артиста. Хтось його проходить, як The Beatles, Queen або Rolling Stones, ставши культовими гуртами, а хтось з тріском провалює, як учасники Kiss чи Guns N' Roses, стаючи притчею во язиціх. Ghost також зіткнулися зі своїми "мідними трубами" і скандали через гроші з подальшими розглядами у суді лише одне з негативних проявів слави і комерційного успіху, адже найголовніше, що страждає тут в першу чергу — це музика.

Ймовірно, мало хто з сьогоднішніх активних фанатів гурту, які негативно реагують на будь-яку навіть найбільш об'єктивну критику у бік колективу, зможуть назвати "Opus Eponymous" своїм улюбленим альбомом, проте на мій погляд — це кращий реліз колективу. В плані музики, лірики, атмосфери і звучання з явним відтінком олдскулу цей лонгплей показує групу у всій красі — в момент виходу він був немов ковтком свіжого повітря: поєднання чистого тенора, важкої музики, сатанинської лірики, вінтажного саунду з використанням звуків органу, а також образу Папи в оточенні "безіменних упирів" залишало незабутнє враження. Що важливо, сам по собі альбом неймовірно чудовий — у голові, як у випадку з "Prequelle", не потрібно прокручувати танцювальні па фронтмена і думати, "Ах, ну це ж, мабуть, відсилання до "Thriller" і мюзиклу "Коти", а ось ця пісня з дуже простим приспівом у стилі "I Was Made For Lovin' You", змусила Філа Ансельмо посміхнутися" тощо.

"Infestissumam" також був хорошим релізом, де навіть інтро вийшло неймовірно чіпляючим і незабутнім, не кажучи вже про такі хіти, як "Secular Haze", "Year Zero" або "Monstrance Clock".

Третій альбом "Meliora", вже потроху в музичному плані почав здавати оберти, що в свою чергу, навпаки, принесло групі більше аудиторії і визнання від критиків, зокрема перемогу на "музичному Оскарі" з піснею "Cirice". Слухати цілком цей реліз було вже банально нецікаво, він швидко набридав і особливо не чіпляв.

Останній же альбомом, через такі доволі простенькі пісенькі, як "Dance Macabre" (яка ще хоч якось може змусити кивати у такт через свій хвацький ритм, але у прямому сенсі добиває своїм набридливим повторюваним приспівом) і ліричних "See the Light", "Pro Memoria", "Life Eternal" (в останній особливо ніхто не морочився із римою, вирішивши закінчити більшість рядків пісні словом "forever"), особисто у мене, не викликає ніякого бажання його повторно слухати. "Rats" і декілька інструментальних композицій — єдине, що більш менш викликає позитивні емоції щодо цього релізу. Але відвертий попсовий підхід до написання пісень із акцентом на вокальні партії (вибачте, але Форге не Деміс Руссос і банально не витягує на собі ліричні пісні), відполірований звук і простецькі приспіви із зацикленими рефренами, на мій жаль, не роблять "Prequelle" музично цінним твором, всупереч численним позитивним рецензіям західних колег, "новинам" на кшталт "Ух ти, Ріанна одяглася у стилі Ghost!?" і, ймовірно, новому "Греммі", який маячить на горизонті.

Сьогодні, коли Immortal і Wolves in the Throne Room, регулярно з'являються на обкладинках журналів, отримують нагороди від Metal Hammer у категорії "Кращий андеґраундний гурт", чи варто дивуватися, що найлегший поп-роковий альбом Ghost "Prequelle", супроводжуваний добре профінансованою промо-кампанією, отримує так багато захоплених відгуків?"

Оцінка: 5/10

Юрій Сомов, журналіст Noizr Zine:

"Я рідко беруся оцінювати той чи інший альбом навіть після другого прослуховування. Щоб сформувати думку, зваживши всі "за" і "проти", диск потрібно прогнати три-чотири рази, в ідеалі з чимось, що буде звучати у фоні та в проміжках. Якщо ж це стосується очікуваної платівки гурту, який цікавий не тільки для чергового рев'ю, оцінний період може розтягуватися на тиждень і більше. За цей час я відходжу від ейфорії, викликаної очікуванням, формую перше враження і проганяю запис ще кілька разів, щоб переконати себе у зворотному (раптом, я себе обманюю). Найчастіше вже переглянута перша думка є найбільш чесною і неупередженою.

У ситуації з "Prequelle" було трохи інакше. Останнім, дійсно, очікуваним для мене релізом шведів Ghost, майстрів, які діяли з моменту "Opus Eponymous" за принципом "усе геніальне — просто", став третій студійник "Meliora". Диск досить скоро дав зрозуміти, куди рухається група, якби сумно це не було. А підтвердженням нового курсу "туди, де схавають" стали високі рейтинги альбому при його фактичній розхлябаності, ніби наспіх складеному трек-листі, що не викликав того ефекту, як його попередники, попсових "He Is", "Majesty" і явно переоцёненном "Cirice", ну а далі й зовсім ніякий EP "Popestar".

Однак, незважаючи навіть на чисто спортивний інтерес до "Prequelle", я продовжував слухати новий альбом кілька днів в надії зачепитися за щось приховане, щось двозначне. Я намагався знайти пояснення настільки одноманітному трек-листу, настільки сухим, шаблонним композиціям і зовсім дурному повороту такого перспективного проекту. Що правда, пізніше я-таки зізнався собі: насправді ж зовсім не хотілося миритися із ще більш дивним кроком Ghost від того, що вже в перші роки існування так відрізняло їх на тлі загальної маси.

Напевно, такі судження виглядають вкрай песимістичними. Хтось скаже, "Та чого ви причепилися?", інший помахає перед носом високими оцінками іменитих видань. Але факт залишається фактом: з цікавого на платівці "Prequelle" — інтро "Ashes", дійсно, варта уваги "Rats", виконана в їх уже новому "танцювальному" стилі, ну і досить непогана "Faith". На цьому, мабуть, все. А що ще? Вимучена "See The Light" з таким вокалом у приспіві, ніби його виконав Джастін Бібер, який надів на себе чергову футболку з логотипом метал-команди? Танцювальна "Dance Macabre"? Або, може, до нудьги прісні "Pro Memoria" або "Witch Image"? Та не смішіть! Ще кілька років тому ці чорти могли б довести Ватикан до нервового тику, зараз же більша частина "Prequelle" цілком підійде програмі недільної меси якогоїсь домівки Христа.

Знову не вдається позбутися від відчуття, ніби альбом зібрали зі старих раніше ідей, відкинутих свого часу на користь таких витворів (підкреслю це слово), як "Ritual", "Year Zero", "Satan Prayer", "Secular Haze" і навіть однойменного інтро другого студійника "Infestissumam".

Чи варто розглядати платівку як певний одноразовий "приквел" до всього, що Ghost видавали раніше? Не знаю. Але хотілося б вірити в це, як і в те, що група повернеться із якимось умовним "сиквелом" своїх кращих речей".

Оцінка: 4/10

Треклист "Prequelle":

  1. Ashes
  2. Rats
  3. Faith
  4. See the Light
  5. Miasma (Instrumental)
  6. Dance Macabre
  7. Pro Memoria
  8. Witch Image
  9. Helvetesfönster (Instrumental)
  10. Life Eternal