​Все пекло рветься назовні: Рецензія на "Unbound" Sargeist з повним стрімом альбому
— 8,5/10

З усіх існуючих сьогодні гуртів другої хвилі мало хто може змагатися з величчю Sargeist, можливо, тільки S.V.E.S.T. чи Katharsis могли б скласти конкуренцію фінами, проте зважаючи на завершення кар'єри Katharsis і затишшя S.V.E.S.T., першість у створенні піднесеного музичного поклоніння сатанізму другої хвилі міцно закріпилося за Sargeist. На жаль, наступним за міцним ланцюжком якісних релізів, піком якого став "Let The Devil In", був альбом "Feeding The Crawling Shadows" з безліччю незаповнених прогалин. Він не був поганим, але дещо розчаровував після "Let The Devil In" 2010-го, тому я з деяким занепокоєнням приступив до прослуховування "Unbound".

Може здатися, що Sargeist повернулися до своєї ранньої формі: "Unbound" — це сирий і вибуховий альбом із кількома приголомшливими треками. Чи тягне він на роль спадкоємця "Let The Devil In"? Ні, але це компетентна і приваблива робота, яка уособлює кращі риси другої хвилі.

Що у Sargeist завжди виходило добре, так це написання чудових мелодійних тремоло-рифів і качових, більш повільних пасажів. "From the Black Coffin Lair" — відмінний приклад цього. І було великим задоволенням почути знову подібні партії у треках на кшталт "Hunting Eyes" (в ньому є момент, який дуже нагадує "War" Burzum або "Born For Burning" Bathory). Із заголовним треком "Unbound" і фінальною, найбільш мелодійною піснею "Grail of the Pilgrim", альбом час від часу видає схожі чіпляючі мотиви, яких було вдосталь на їх релізі 2010 року. При цьому рифи в "Unbound" прекрасні, відчувається стійкий мікс традиційних простих акордів, які переходять у більш технічні і зловісні партії, як на "To Wander The Nights Eternal Path" або "Her Mouth Is An Open Grave".

У музичному плані це, мабуть, найрізноманітніший альбом Sargeists, він демонструє масу різних підходів. Не всі вони виражені так само добре, як раніше, однак все відповідає канонам жанру, при цьому Sargeist ніколи не ставили перед собою завдання розширювати горизонти блек-металу, вони просто роблять хорошу роботу, змушуючи "старі" прийоми звучати свіжо і цікаво.

Варто також відзначити, що продакшн наповнює альбом похмурістю, яка не відчувалася в записах Sargeist раніше, диск віддає холодом і безумством. Стиль нового вокаліста Profundus робить його ще більш жахливим, при цьому звук просочений реверберацією, яка перегукується з натиском інструментів.

Шанувальникам Sargeist, Behexen і Horna, яким деякі їхні альбоми "зайшли" зі змінним успіхом, я можу з радістю повідомити, що в цьому випадку це — хіт фінської ватаги. Той, хто шукає традиційний блек-метал, знайде тут безліч цікавих речей, які звучать куди переконливіше, ніж крайній запис Cultes Des Ghoules.

Рецензія — Dan Thaumitan
Переклад — Юрій Сомов та Anastezia G.