Важкий олдскул: Альбом Opeth "Sorceress"
Ось вже вкотре при знайомстві з новою платівкою Opeth виникає питання: як би сам Мікаель Окерфельт, лідер і головний ідеолог гурту, в роки виконання лютого дез-металу, прокоментував би один іх тих релізів, які вийшли за останні кілька років. Втім, не виключено, що музикант був би радий такому запасу свіжих ідей, а також настільки тривалим експериментам, які, вочевидь, вже понад два десятиліття справді захоплюють колектив і дозволяють йому вільно плисти за течією від одного жанру до іншого.
Починаючи з 2011 року і альбому "Heritage", учасники Opeth серйозно захопилися чимось на зразок прогресивного року з відчутними рисами 70-х. Подібні експерименти бували і раніше, але ось уже третя поспіль платівка виділяється на тлі їх багатогранної дискографії виразною грою з олдскульними мотивами. Припускаю, що це викликає інтерес досить багатьох шанувальників унісону клавішних партій Джона Лорда і гітари Річі Блекмора на легендарних альбомах "In Rock" або "Machine Head".
Якраз такі асоціації викликав дванадцятий студійник "Sorceress", який вийшов 30 вересня на власному лейблі музикантів Moderbolaget, а також на відомому Nuclear Blast, з яким гурт підписав контракт у червні цього року.
В одинадцяти свіжих і різноманітних композиціях шведи демонструють повну непередбачуваність ритмів, які на перший погляд здаються абсолютно несумісними. Слідуючи таким же спонтанним поривам ідей, Opeth розривають шовкові полотна акустики різкими гітарними рифами або ж навпаки, змінюють потоки жвавих акордів раптовою меланхолією.
Чого вже точно не відняти у "Sorceress", так це акустики, граціозних переборів і витончених акустичних соло у інтерлюдіях і таких композиціях, як "Persephone", "A Fleeting Glance", кожною нотою яких явно насолоджуються самі музиканти, інакше так чудово вони б не звучали.
Разом із цим вразила присутність яскраво виражених олдскульних клавішних у бадьорих треках "Chrysalys", "Era", які, власне, і наштовхнули на думку про більш важкий саунд класиків. А ось однойменна "Sorceress 2" нагадала акустичні мотиви Pink Floyd того ж періоду.
Незважаючи на хронометраж з відміткою у 56 хвилин, альбом легко і приємно слухати. Це ніби якийсь перформанс, що звучить, подібно спонтанному проекту ветеранів рок-сцени і сучасних прогресивщиків, які об'єднали свої навички. Також хотілося б зауважити, що "Sorceress" демонструє один із найбільш легких і гармонійних трек-листів, де кожна композиція доповнює попередню.
Лімітоване видання альбому включає ще один диск із п'ятьма бонусними композиціями: кількома лайвами та піснями, які не увійшли до основного списку.
Трек лист:
- Persephone
- Sorceress
- The Wilde Flowers
- Will O The Wisp
- Chrysalis
- Sorceress 2
- The Seventh Sojourn
- Strange Brew
- A Fleeting Glance
- Era
- Persephone (Slight Return)
CD 2 (лімітоване бонусне видання)
- The Ward
- Spring MCMLXXIV
- Cusp Of Eternity (live)
- The Drapery Falls (live)
- Voice Of Treason (live)
Автор — Юрій Сомов