​Важкий олдскул: Альбом Opeth "Sorceress"

Важкий олдскул: Альбом Opeth "Sorceress"

Ось вже вкотре при знайомстві з новою платівкою Opeth виникає питання: як би сам Мікаель Окерфельт, лідер і головний ідеолог гурту, в роки виконання лютого дез-металу, прокоментував би один іх тих релізів, які вийшли за останні кілька років. Втім, не виключено, що музикант був би радий такому запасу свіжих ідей, а також настільки тривалим експериментам, які, вочевидь, вже понад два десятиліття справді захоплюють колектив і дозволяють йому вільно плисти за течією від одного жанру до іншого.

Починаючи з 2011 року і альбому "Heritage", учасники Opeth серйозно захопилися чимось на зразок прогресивного року з відчутними рисами 70-х. Подібні експерименти бували і раніше, але ось уже третя поспіль платівка виділяється на тлі їх багатогранної дискографії виразною грою з олдскульними мотивами. Припускаю, що це викликає інтерес досить багатьох шанувальників унісону клавішних партій Джона Лорда і гітари Річі Блекмора на легендарних альбомах "In Rock" або "Machine Head".

Якраз такі асоціації викликав дванадцятий студійник "Sorceress", який вийшов 30 вересня на власному лейблі музикантів Moderbolaget, а також на відомому Nuclear Blast, з яким гурт підписав контракт у червні цього року.

В одинадцяти свіжих і різноманітних композиціях шведи демонструють повну непередбачуваність ритмів, які на перший погляд здаються абсолютно несумісними. Слідуючи таким же спонтанним поривам ідей, Opeth розривають шовкові полотна акустики різкими гітарними рифами або ж навпаки, змінюють потоки жвавих акордів раптовою меланхолією.

Чого вже точно не відняти у "Sorceress", так це акустики, граціозних переборів і витончених акустичних соло у інтерлюдіях і таких композиціях, як "Persephone", "A Fleeting Glance", кожною нотою яких явно насолоджуються самі музиканти, інакше так чудово вони б не звучали.

Разом із цим вразила присутність яскраво виражених олдскульних клавішних у бадьорих треках "Chrysalys", "Era", які, власне, і наштовхнули на думку про більш важкий саунд класиків. А ось однойменна "Sorceress 2" нагадала акустичні мотиви Pink Floyd того ж періоду.

Незважаючи на хронометраж з відміткою у 56 хвилин, альбом легко і приємно слухати. Це ніби якийсь перформанс, що звучить, подібно спонтанному проекту ветеранів рок-сцени і сучасних прогресивщиків, які об'єднали свої навички. Також хотілося б зауважити, що "Sorceress" демонструє один із найбільш легких і гармонійних трек-листів, де кожна композиція доповнює попередню.

Лімітоване видання альбому включає ще один диск із п'ятьма бонусними композиціями: кількома лайвами та піснями, які не увійшли до основного списку.

Трек лист:

  1. Persephone
  2. Sorceress
  3. The Wilde Flowers
  4. Will O The Wisp
  5. Chrysalis
  6. Sorceress 2
  7. The Seventh Sojourn
  8. Strange Brew
  9. A Fleeting Glance
  10. Era
  11. Persephone (Slight Return)

CD 2 (лімітоване бонусне видання)

  1. The Ward
  2. Spring MCMLXXIV
  3. Cusp Of Eternity (live)
  4. The Drapery Falls (live)
  5. Voice Of Treason (live)

Автор — Юрій Сомов

Коментарі

УВАГА: Беззмістовні або упереджені коментарі можуть бути видалені модератором, а автор таких коментарів може бути забанений.