Упорядкований хаос: Рецензія на "The Violent Sleep of Reason" Meshuggah

Природа хаосу за своєю суттю ворожа музиці та іншим видам мистецтва, в основі яких лежить гармонія і порядок. Підпорядкувати його енергію, помістивши у рамки строго впорядкованої системи, такій як пісні, завдання — не з легких. Між цими поняттями глибинний конфлікт: у звичному розумінні краса музики — у грамотному контролі звуків, а хаос приносить у неї сумбур і дисонанс.

Шведські мат-металісти Meshuggah ось вже майже 30 років виступають у ролі приборкувачів хаосу. Вони черпають натхнення у дисгармонії, а свою творчість живлять розладами; їх музика вкрай суперечлива, для недосвідченого слухача антимузична. Через 4 роки вони повернулися із восьмим альбомом "The Violent Sleep of Reason" — своєю найбільш зрілою роботою.

Трек-лист:

Clockworks
Born In Dissonance
MonstroCity
By The Ton
Violent Sleep Of Reason
Ivory Tower
Stifled
Nostrum
Our Rage Won’t Die
Into Decay

На відміну від "Koloss" 2012 року, в якому шведи домоглися свого найбільш мейнстримового звучання, на новій платівці музиканти ускладнили як структуру композицій, так і свої коронні монструозні рифи; матеріал знову технічно вивірений до максимуму — але до цього ми вже звикли — а його формулу знову-таки потрібно розгадувати із кожним новим прослуховуванням.

Meshuggah продовжили будувати треки на поліритмії, накопичуючи каскадом міць із кожним наступним ривком прогресії, якої тут стало менше — прямолінійність на цьому релізі превалює. Замість хитромудрих композицій, в яких гітарні струни нагадували переплетені уздовж коридорів лабіринту нитки, тепер пісні на перший погляд здаються простішими, проте у цій оманливій простоті прямо перед вами ховається замаскована конструкція, кожен механізм якої — продуманий і відібраний окремо — не осягнути без приділення максимальної уваги.

Поповнивши скарбничку кращих треків чудовими "Clockworks" (за визнанням ударника Томаса Хааке, це один із найскладніших треків в історії гурту), "Born in Dissonance" та "Into Decay", альбом не виявився вільним від філерів: пісні "MonstroCity" і "Nonstrum" виглядають відчутно слабші загального рівня матеріалу. Окремо варто відзначити вкрай незвичайну "By The Ton" — композицію, що відкинула усі правила, за досвідом більше схожу на потік свідомості.

"The Violent Sleep of Reason" — перший альбом гурту, записаний наживо: вважаючи, що "ObZen" і "Koloss" щодо звучання були "занадто ідеальними", у новому LP Meshuggah хотіли зберегти енергію та "щирість" живого звучання. Назва платівки говорить сама за себе: тематично альбом присвячений сьогоденню з його актуальними проблемами — тероризму, релігійним догмам, війнам, тобто явищам, можливим лише під час "насильницького сну розуму".

Викрешуючи ноти ніби із мармуру, змішуючи в одній посудині елементи трешу, груву, сладжу і джентового звучання із парадоксальним, межуючим із безладом математичним контролем, Meshuggah уподібнюються архітекторам світу музики, творячи ніби з фізичної матерії. У таких рідкісних випадках домінує не натхнення, а грандіозна майстерність із найвищим розрахунком; натхнення вагаючись, відступає на другий план. І це не докір: у випадку зі шведськими металістами — це єдино вірний спосіб створення чогось нового із такими вміннями, заслугами і досвідом за плечима.

Маткорщики куди ближче підібралися до істинного розуміння у вираженні Хаосу, ніж їх колеги панки-анархісти, впустивши його у саму музику. Збагативши і наповнивши глибиною матеріал "The Violent Sleep of Reason", Meshuggah зробили те, що вміють найкраще: поекспериментували із форматом і структурою жанру, записали декілька "олдскульних" треків, у черговий раз кинуил собі виклик з виконання і на виході отримали ще один зубодробильний реліз у кращих традиціях шведського квінтету.

Автор рецензії — Олександр Твердохліб
Переклад з російської — Anastezia