Упорядкований хаос: Рецензія на "The Violent Sleep of Reason" Meshuggah

Упорядкований хаос: Рецензія на "The Violent Sleep of Reason" Meshuggah

Природа хаосу за своєю суттю ворожа музиці та іншим видам мистецтва, в основі яких лежить гармонія і порядок. Підпорядкувати його енергію, помістивши у рамки строго впорядкованої системи, такій як пісні, завдання — не з легких. Між цими поняттями глибинний конфлікт: у звичному розумінні краса музики — у грамотному контролі звуків, а хаос приносить у неї сумбур і дисонанс.

Шведські мат-металісти Meshuggah ось вже майже 30 років виступають у ролі приборкувачів хаосу. Вони черпають натхнення у дисгармонії, а свою творчість живлять розладами; їх музика вкрай суперечлива, для недосвідченого слухача антимузична. Через 4 роки вони повернулися із восьмим альбомом "The Violent Sleep of Reason" — своєю найбільш зрілою роботою.

Трек-лист:

  1. Clockworks
  2. Born In Dissonance
  3. MonstroCity
  4. By The Ton
  5. Violent Sleep Of Reason
  6. Ivory Tower
  7. Stifled
  8. Nostrum
  9. Our Rage Won’t Die
  10. Into Decay

На відміну від "Koloss" 2012 року, в якому шведи домоглися свого найбільш мейнстримового звучання, на новій платівці музиканти ускладнили як структуру композицій, так і свої коронні монструозні рифи; матеріал знову технічно вивірений до максимуму — але до цього ми вже звикли — а його формулу знову-таки потрібно розгадувати із кожним новим прослуховуванням.

Meshuggah продовжили будувати треки на поліритмії, накопичуючи каскадом міць із кожним наступним ривком прогресії, якої тут стало менше — прямолінійність на цьому релізі превалює. Замість хитромудрих композицій, в яких гітарні струни нагадували переплетені уздовж коридорів лабіринту нитки, тепер пісні на перший погляд здаються простішими, проте у цій оманливій простоті прямо перед вами ховається замаскована конструкція, кожен механізм якої — продуманий і відібраний окремо — не осягнути без приділення максимальної уваги.

Поповнивши скарбничку кращих треків чудовими "Clockworks" (за визнанням ударника Томаса Хааке, це один із найскладніших треків в історії гурту), "Born in Dissonance" та "Into Decay", альбом не виявився вільним від філерів: пісні "MonstroCity" і "Nonstrum" виглядають відчутно слабші загального рівня матеріалу. Окремо варто відзначити вкрай незвичайну "By The Ton" — композицію, що відкинула усі правила, за досвідом більше схожу на потік свідомості.

"The Violent Sleep of Reason" — перший альбом гурту, записаний наживо: вважаючи, що "ObZen" і "Koloss" щодо звучання були "занадто ідеальними", у новому LP Meshuggah хотіли зберегти енергію та "щирість" живого звучання. Назва платівки говорить сама за себе: тематично альбом присвячений сьогоденню з його актуальними проблемами — тероризму, релігійним догмам, війнам, тобто явищам, можливим лише під час "насильницького сну розуму".

Викрешуючи ноти ніби із мармуру, змішуючи в одній посудині елементи трешу, груву, сладжу і джентового звучання із парадоксальним, межуючим із безладом математичним контролем, Meshuggah уподібнюються архітекторам світу музики, творячи ніби з фізичної матерії. У таких рідкісних випадках домінує не натхнення, а грандіозна майстерність із найвищим розрахунком; натхнення вагаючись, відступає на другий план. І це не докір: у випадку зі шведськими металістами — це єдино вірний спосіб створення чогось нового із такими вміннями, заслугами і досвідом за плечима.

Маткорщики куди ближче підібралися до істинного розуміння у вираженні Хаосу, ніж їх колеги панки-анархісти, впустивши його у саму музику. Збагативши і наповнивши глибиною матеріал "The Violent Sleep of Reason", Meshuggah зробили те, що вміють найкраще: поекспериментували із форматом і структурою жанру, записали декілька "олдскульних" треків, у черговий раз кинуил собі виклик з виконання і на виході отримали ще один зубодробильний реліз у кращих традиціях шведського квінтету.

Автор рецензії — Олександр Твердохліб
Переклад з російської — Anastezia

Коментарі

УВАГА: Беззмістовні або упереджені коментарі можуть бути видалені модератором, а автор таких коментарів може бути забанений.