​Рецензія на лонгплей Shining "X - Varg Utan Flock" з повним стрімом альбому
— 7/10

5 січня стало особливою датою, адже в цей день відразу два шведських блек-метал-титани Watain і Shining представили свої нові альбоми. Звучання обох релізів помітно наблизило колективи до їх більш ранніх лонгплеїв, які заробили в свій час кожному з цих гуртів загальну увагу і визнання.

Останнє на сьогоднішній день творіння Shining "X — Varg Utan Flock" активно подавалося як наступник широко відомого "V — Halmstad", визнаного кращим релізом групи. "V" — той альбом, до якого я не перестану повертатися знову і знову — це похмурий і потужний реліз, чия велич заснована на ціпляючих мелодіях і різкому запальному вокалі.

Shining роками удосконалювали свій фірмовий стиль, і я з упевненістю можу сказати, що мені подобається кожен з їхніх релізів, і навіть не дивлячись на деякі огріхи, група послідовно впроваджує нові ідеї в уже сформоване звучання, яке давно себе зарекомендувало.

Отже, щодо "X" із самого початку були високі очікування, адже його ладили у компаньйони до "V". То ж, чи відповідає він "Halmstad"?

На жаль, не дуже; це ні в якому разі не означає, що альбом поганий (я не вірю, що Shining — той гурт, який може випустити поганий реліз, як мінімум до тих пір, поки дотримується відпрацьованої формули), просто "X" досить швидко вивітрюється з голови, йому не вистачає того, що змушує "V" просочуватися до вашого мізку і надовго там осідати.

Альбом рясніє подібними до "V" рисами — це і більш відокремлений бек-саунд, і чудовий продакшн, і кілька партій чистого вокалу, і той же хор, і акустична гітара із різким звучанням, і в цілому загальна звукова атмосфера. У новому релізі, правда, куди менше екстравагантних інструментальних взаємодій, що було більш характерно, скажімо, для "IX".

Серед тих речей, які не дають поставити "X" в один ряд із "V" — менша кількість болісного вокалу і криків зневіреної людини — так, у голосі все ще присутня лють, проте вгамована. Рифи гарні, але їх не порівняти з "V". Крім того, тут немає усіх тих дрібниць, які наповнювали "V" атмосферою, наприклад, семплів із "Нації прозака" з безнадійно заплаканою Крістіною Річчі або наростаючого звучання струнних на початку "Besvikelsens Dystra Monotoni", чия відсутність помітно збіднює "X".

Мені здається, цей альбом створювався таким чином — "V" був проаналізований, потім його формулу відтворили — все це добре і здорово, однак, якщо реліз був написаний з явною метою стати наступником "V", то йому помітно не вистачає тієї енергетики і неприкритої ненависті, які зробили його попередника настільки грандіозним. Можливо, на альбом також вплинула відсутність колишнього зоряного складу, з яким був записаний "V", адже з часів "Halmstad" у групі залишилися тільки Кварфорт (гітари, клавішні, вокал) та Хусс (гітари), що, певно, не дозволяє команді досягти колишньої величі. Але не дивлячись на все вищесказане, альбом може похвалитися прекрасною музикальністю, яку втім варто очікувати від будь-якого релізу Shining, просто "X" вочевидь не вистачає "ікс-фактора".

Мене не полишає відчуття, що Shining ніколи не випустять другого "V" просто тому, що зараз вони набагато більш стабільні. Певно, Кварфорт досяг куди більшого з Shining, ніж собі уявляв. Чи вважаю я, що життя все ще приносить йому страждання? Так. Чи вважаю я, що цього болю досить, щоб створити ще один змучений шедевр, таким яким є "Halmstad"? Можливо, але не з цим альбомом.

Автор — Dan, спеціально для Noizr Zine
Переклад з англіїської — Anastezia