​Рецензія на лонгплей Marduk "Viktoria" з повним стрімом альбому
— 6/10

З огляду на те, скільки років Marduk і наскільки велика їх дискографія, вельми вражає послідовність цього колективу. На початку 90-х років було мало команд, які б згодом не змінили своє звучання, в той час як у шведських легенд блеку, якщо і були певні зміни, то з кожним їхнім новим альбомом ви могли зрозуміти: а) що це реліз Marduk і б) в кожному з них є спільні риси.

Зазвичай в таких альбомах акцент зміщується від тотальних вибухів агресії до більш мелодійних і повільних пасажів. Для "Viktoria" характерні в основному швидкі і агресивні партії, і тільки кілька пісень відрізняються більш повільним темпом. Найбільша проблема, яку я помітив при прослуховуванні Marduk, перебуваючи "у режимі повної люті", — те, що сьогодні є величезна кількість інших гуртів, здатних створювати набагато більш агресивні пісні, використовуючи ті ж шалені рифи, вибухові барабани і екстремальний вокал. Мова йде про такі команди, як Antaeus, Black Witchery і Revenge — вони створюють неймовірні за своєю інтенсивністю бойовики, які звучать немов потяг, що втратив управління і мчить на повній швидкості прямо в безодню. У Marduk, в свою чергу, також є видатні речі з захоплюючими, лютими і чіпкими рифами, наприклад, треки "Souls for Belial" і "Messianic Pestilence".

Трек-лист "Viktoria":

1. Werwolf
2. June 44
3. Equestrian Bloodlust
4. Tiger I
5. Narva
6. The Last Fallen
7. Viktoria
8. The Devil's Song
9. Silent Night

З "Viktoria", на жаль, музикантам не вдалося домогтися якихось видатних результатів. Більшість пісень банально важко відрізнити одну від одної, відмінності між поточними і попередніми треками досить несуттєві, рифи взаємозамінні, плюс у композиціях немає ніяких хуків, які б змогли зачепити увагу під час прослуховування.

Альбом починає по-справжньому грати фарбами у ті моменти, коли все сповільнюється, через що музика набуває розвитку і в ній з'являються партії. що запам'ятовуються. Наприклад, такі треки, як "Tiger I", "Viktoria" і "Silent Night", "рятують" альбом, пропонуючи перепочинок від загальної несамовитості і демонструючи декілька цікавих ідей.

Що стосується продакшену, то він занадто стерильний і мертвий. На мій погляд, якби матеріал звучав більш щільно, з більш жирними гітарами, більшою реверберацією і кращою роботою з вокалом Мортууса (який, незважаючи на всю свою майстерність, звучить доволі "тонко" і без панчу — зовсім не так здорово, як, наприклад, у "Perish in Flames"), то альбом би сприймався абсолютно по-іншому.

Загалом шанувальники Marduk будуть задоволені цим релізом, адже тут, як то кажуть, присутнє "все те ж саме, що й раніше, тільки в більшому обсязі". Альбом "Viktoria" кращий за "Frontschwein", проте не такий гарний, як "Serpent Sermon". Для тих же, хто не вважає себе відданими шанувальниками гурту, я б порекомендував інші цьогорічні записи, зокрема, новий альбом проекту Мортууса Funeral Mist, який тріумфально повернувся після багатьох років.

Рецензія — Dan, спеціально для Noizr Zine
Переклад з англійської — Anastezia