Рецензія на альбом Watain "Trident Wolf Eclipse"
— 7/10
Із певним хвилюванням я занурився у світ нового альбому "Trident Wolf Eclipse" Watain — гурту, за яким я стежу ще з часів "Rabid Death's Curse", з тих самих пір спостерігаючи за його розвитком і перетворенням на одного з найбільш значущих колективів сучасної блек-метал-сцени — з переходом від неприборканої люті RDC до більш мелодійного "Casus Luciferi", з подальшим випуском чудових релізів "Sworn to the Dark" і "Lawless Darkness" (обидва цих альбоми сповнені рифів, які перебувають на межі блеку і які припали б до смаку типовим металістам — любителям попити пива і покричати "Slayerrrrrrr") до публікації на обкладинці журналу Kerrang і напружених підліткових потуг на 5-му повноформатнику "The Wild Hunt". Маюн зізнатися, що я так і не зміг до кінця дослухати цей лонгплей, так як він вкрай мало відповідав моїм очікуванням щодо релізу Watain.
Нещодавно представлений 6-й повноформатник подавали як повернення групи до витоків, через що в мене виникло питання — що ж таке могло статися із командою, що музиканти вирішили змінити фокус із радіоформатного "The Wild Hunt" на більш агресивне звучання нового альбому.
"Trident Wolf Eclipse" має всі ті риси, які від Watain давно і наполегливо вимагали шанувальники — пісні агресивні, швидкі та вирізняються меншою мелодійністю і грувом. Створюється враження, ніби вони були написані в один час із "Casus", голос Еріка виділяє неприязнь серед загального громоподібно натиску... проте все це звучить не особливо захоплююче. Хоча тут і присутні всі необхідні складові — і високий рівень музичної майстерності, і повний ненависті вокал, і сатанинська лірика, і впізнавані моменти взаємодії інструментів, які явно дають зрозуміти, що ви слухаєте альбом Watain, але тим не менше як би не було втішно бачити відродження гурту в своїй більш агресивній формі, мені здається, що альбом знову йде уторованою доріжкою, і йому просто не вистачає рифів і мелодій, які б закарбовувалися у пам’ять, і якими так славляться Watain; тут немає ні злісних, викликаючих тремтіння рифів у стилі "Devil's Blood", ні наповнених грувом секцій як було на "Legions of the Black Light" або "Four Thrones", і альбом помітно програє від цього.
Читайте також: Хто є хто на студії звукозапису. Розбір із Торе Стьерна (Watain, Mayhem, Shining і т.д.)
Чим Watain відрізнялися раніше і що в них дісно виходило блискуче, так це здатність створювати чіпляючі речі, проте їх останнє творіння не може похвалитися великою кількістю рифів, які б могли застрягти у вашій голові. "Trident Wolf Eclipse" звучить так само, як і більшість інших блек-метал-команд, і виглядає як найбільш продуманий безпечний крок гурту, який викликає "відчуття" ніби ви це вже чули, при цьому не в найкращому вигляді.
Незважаючи на поширену думку про те, що блек-метал повинен дотримуватися своїх коренів і мати конкретне звучання, особисто я б хотів бачити прогрес команди; незалежно від того, подобалися мені експерименти на її попередніх альбомах чи ні. Watain як раз і були групою, яка довгий час притримувалася таких же поглядів стосовно своєї музики, але потім створила альбом, який зовсім на виходить за межі стилю і повертає групу до старого звучання, вдосконаленого ними з "Casus Luciferi" і потім поліпшеного такими колективами як Acrimonious і Ascension.
Watain (c) metalassault.com
"Trident Wolf Eclipse" виглядає як "повний набір", але йому не вистачає чогось особливого, того, що відділяло такі альбоми, як "Rabid Death's Curse" і "Casus Luciferi" від "типових БМ релізів". Він позбавлений експериментальності, яка свого часу зробила з Watain суперзірок блек-металу. З іншого боку, хтось може назвати його ідеальним релізом Watain; поверненням до того, що принесло їм колись культовий статус і заробило місце у престижному списку NoEvDia.
Цей швидкий альбом у типовому дусі Watain напевно знайде відгук у відданих шанувальників Еріка і компанії. Для мене ж це ще один їх реліз із декількома треками, які я іноді буду слухати.
Рецензія — Dan
Переклад з англійської — Anastezia