​Рецензія на альбом Immortal "Northern Chaos Gods"
— 7/10

2018-й виявився досить цікавим роком, завдяки новим релізам Funeral Mist і Dimmu Borgir, які багато їхніх шанувальників після довгих років очікування вже навіть перестали сподіватися побачити.

Immortal також повернулися на сцену через 9 років після виходу останнього альбому і, найголовніше, після виходу зі складу учасників їхнього видатного і скандально відомого учасника Abbath'а. Як і очікувалося, інтернет-воїни помітно ополчилися проти гурту, коли той втратив свого фронтмена, який для багатьох є чимось на зразок Леммі в блек-металі; і чия особистість помітно вплинула на популярність Immortal. Завдяки його знаменитим інтерв'ю, натхненному Kiss корпспейнту а-ля "зла панда" і кумедним промо-фото — виник певний стереотип щодо блек-металу, який укорінився настільки міцно, що для багатьох цей жанр у першу чергу асоціюється з Abbath'ом на чолі Immortal (і такими групами, як Dimmu Borgir). У результаті протягом вже багатьох років подібні паралелі — перше, що спадає на думку металхедам, при думках про блек-метал-музиканта.

Immortal з екс-фронтменом Abbath

Не дивно, що, як тільки Immortal оприлюднили перші треки — велика частина обурення стихла. Судячи з усього, багато фанатів забули, що Demonaz завжди істотно впливав на написання пісень колективу. І прочитавши деякі з його недавніх інтерв'ю, схоже, що він намагається загострити на цьому увагу. Однак я не можу позбутися відчуття, що він подає деякі факти під іншим кутом, адже, наскільки я пам'ятаю, приблизно 15 років тому Demonaz повідомив, що, будучи автором частини рифів, через певні медичні протипоказання він вже не може виконувати їх на належному рівні. Незалежно від правдивості тверджень щодо авторства, з "Northern Chaos Gods" стало очевидно, що навіть якщо Demonaz, дійсно, писав усю музику для кожного альбому Immortal, Abbath все одно мав великий вплив на створення рифів і те, яким виходив підсумковий продукт — особливо з того моменту, коли він почав відповідати за гітарні партії. Якщо, наприклад, "At the Heart of Winter" сприймається як альбом, написаний до того, як Abbath взяв на себе більше обов'язків у групі, то починаючи з "Damned in Black" музика Immortal, у порівнянні з їх минулими речами, стала більш прогресивною, з великим впливом хеві-металу і відмовою від багатьох напрацьованих формул, які використовувалися у таких релізах, як "Battles in the North" або "Pure Holocaust".

Ця ера Immortal для мене була найцікавішою. Це не був блек-метал у чистому вигляді, музика більше підпадала під розмите визначення "екстремальний метал", зручно розташувавшись поруч із такими групами як, наприклад, Keep of Kalessin. Проте, не дивлячись на те, що вони відійшли від частини своїх блек-метал-коренів, Immortal все ще були здатні придумувати динамічні та складні композиції, які, що важливо, мають запам'ятовуванні рифи. "Sons of Northern Darkness" був втіленням цього, завдяки своїй заголовній пісні, а також таким композиціям як "Tyrants" і "Far Beyond the North Waves". Однак на цьому релізі були певні прорахунки, крім того, складалося враження, ніби його писали з метою захопити куди більш широку аудиторію (на відміну від попередніх робіт), але тим не менш альбом демонстрував гостре розуміння того, на яких елементах варто закцентувати увагу, аби пісні вийшли такими як потрібно.

Причина, через яку я так докладно заглиблююсь в історію Immortal пов'язана з тим, що "Northern Chaos Gods", схоже, не вистачає тої побудови пісень, якої, як видається, Abbath свого часу привніс в групу. Музично цей альбом звучить як реліз Immortal, навіть незважаючи на те, що в ньому немає тих відмінних рис, які йому надавав колишній вокаліст, проте елементи, націлені на масового слухача — все ще тут, в той же час той "чарівний" інгредієнт, який міг зібрати все це разом воєдино, судячи з усього, відсутній.

Пісні виглядають не особливо зв'язаними, звичайно, немає такого, що якась із композицій вже зовсім вибивається із загального ряду, проте все ж альбом не сприймається як цілісний твір. За звучанням лонгплей найближче до "At the Heart of Winter", який для багатьох шанувальників Immortal є одним із найулюбленіших, але який особисто я завжди знаходив досить пересічним — в ньому не було ні агресивного блеку ранніх робіт, ні того груву і чіпляючих речей з більш пізніх релізів. Я не можу позбутися відчуття, що якби рифи в "Northern Chaos Gods" були відполіровані і оформлені в більш динамічному ключі і з великою увагою до окремих елементів, то підсумковий продукт вийшов би набагато краще.

Що стосується продакшену "Northern Chaos Gods", то йому не вистачає м'ясистого панчу, який можна було спостерігати вже на пізніх альбомах Immortal. З урахуванням того, що їх стиль музики значно відійшов від початкових ідей блеку, то, відповідно, продакшн повинен бути чітким, модерним і з високою якістю звучання, як було на альбомах "Sons" і "All Shall Fall" — к порівнянні з ними "Northern Chaos Gods" помітно програє. Напевно, головний недолік продакшену — в тому, що в міксі губляться партії Horgh'а — феноменального барабанщика, який володіє сильним, приголомшливим стилем гри, щл на цьому альбомі пропадає в загальному потоці, наприклад, збивання, удари по тарілках, а також частина найбільш інтенсивних партій з бластбітами часом відтісняються на задній план. Традиційно у Immortal вокал Abbath'а завжди займав особливе місце у міксі, що цілком виправдано унікальною якістю його голосу, "Northern Chaos Gods" продовжує цю тенденцію, що правда, вокал Demonaz'а звучить у порівнянні з екс-фронтменом досить середньо — і це в кращому випадку, а в гіршому — часом просто непримітно.

В цілому, "Northern Chaos Gods" — це альбом, який, безсумнівно, задовольнить шанувальників Immortal, я б навіть сказав, що деяким із тих фанів, які свого часу були не в захваті від "Damned in Black", цей реліз припаде до смаку. Здається, що альбом потурає ностальгії набагато більше, замість того, аби спираючись на минулий досвід, спробувати створити щось нове та інтригуюче. Наразі виникає враження, ніби тут куди більш важливіша сама спадщина Immortal, аніж творчість. Стикаючись з негараздами, робити реверанси у бік своїх старих робіт — це, як правило, безпомилковий спосіб для збільшення продажів альбомів і поповнення фанбази, чий ентузіазм обертається навколо історичного впливу гурту, а не їх музики — подібне спрацювало з Metallica, і немає причин, чому це не спрацює з Immortal.

Рецензія — Dan, спеціально для Noizr Zine
Переклад з англійської — Anastezia