Рецензія: King Dude згадує минулі роки з новим релізом "Full Virgo Moon", але чи хороша це ідея?
— 5/10
У закутках великої американської мрії завжди водилися і будуть водитися свого роду відщепенці, ізгої-філософи, які розповідають про її приховану і похмуру сторону. Джонні Кеш, у певній мірі Боб Ділан, далі Том Вейтс і Марк Ланеган, чиїми творчістю і манерами, абсолютно цього не приховуючи, надихається співак і автор-виконавець з Сіетлу Ті Джей Кауджілл, більш відомий під сценічним ім'ям King Dude.
13 березня лейбл Van Records випустить вже восьму студійну платівку Кауджілла "Full Virgo Moon", яка стане відсиланням до його ранньої творчості. Але чи хороша це затія? Мабуть, і так, і ні одночасно. І щоб розібратися чому, варто додати трохи передісторії.
Як виконавець у жанрі кантрі-фолку сольну кар'єру King Dude почав не в такому вже й далекому 2010-му. Надихнувшись "п'ятидесятниками", музикант по крихтах зібрав усе темне і брудне, що є в американській музиці. Свій низький хрипкий голос і невигадливі партії акустичної гітари скрасив шумами і ефектами відлуння, і став один за іншим штампувати альбоми, розмірковуючи про вічне — світло і темряву, гріхи і порятунок, свободу і нескінченний страх.
Все б добре, але усі ці ідеї далеко не нові. А вже тим більше в еру цифрових технологій, коли вирізнятися з кожним днем стає все важче, а шанувальників такого сінгер-сонграйтерству стає все менше. Добре, якщо пісні умовного Таунса ван Зандта потрапляють у серіали на кшталт "Справжнього детектива". В цей же час досить цікаві сольні напрацювання Стіва фон Тілла з Neurosis залишаються нішевим продуктом.
Так вийшло і з першими релізами King Dude. Хоч якусь увагу критики стали приділяти їм лише у 2012 році з виходом платівки "Burning Daylight". Ще більше оцінок отримали наступні "Fear" (2014 року), "Songs Of Flesh & Blood — In The Key Of Light" (2015) і "Sex" (2016), працюючи над якими Кауджілл заручився талантами сесійних музикантів, почавши експериментувати зі звуком. Зокрема, компанію самітній акустиці склали клавішні, скрипка, перкусії та бубни. Часом музикант навіть став загравати з елементами панку і готик-року.
Прориву в кар'єрі Кауджілла не сталося, проте про творчість автора-виконавця стали говорити частіше. У ті ж роки музикант відзначився непоганим дуетом з Челсі Вульф. Пара випустила два спільних EP — "Sing Songs Together..." (2013) і "Sing More Songs Together..." (2014 року), а незабаром після цього Вульф стала збирати зали, які у рази перевершували аудиторію King Dude. Чому — питання риторичне.
Новий мінімалістичний "Full Virgo Moon", як уже згадувалося вище, стане своєрідним відсиланням музиканта до його ранньої творчості. А якщо точніше, до того самого періоду, коли Кауджілл ще трудився самотужки. Це дев'ять нових досить посередніх треків, в яких найчастіше використовується лише акустика і скромні звукові ефекти. Два з них ("Forgive My Sins" і "A Funeral Songs For Atheists") звернуть на себе увагу приємними клавішними мотивами, але не більше. І то лише в тому випадку, якщо томний і в'ялий вокал не вжене вас у сон до шостої пісні.
І тут напрошується питання, чи гарна ідея зменшувати оберти? Повертатися до формату, який свого часу проходив фоном? Можливо, це подарунок найвідданішим шанувальникам до десятиріччя сольної кар'єри King Dude? У такому випадку — однозначно так. Адже альбом напевно нагадає їм глухуватий "Tonight's Special Death" (2010) і викличе втішне почуття ностальгії. До речі, авторство, запис та мастеринг альбому Кауджілл повністю взяв на себе, очевидно, бажаючи підкреслити, що "Full Virgo Moon" — цілком авторський продукт. Чим не сюрприз любителю дискографії "від і до"? Поза цим видимих "плюсів" набагато менше.
Вже з 2 березня "Full Virgo Moon" слухатимуть у Європі. Весняний тур King Dude триватиме до кінця квітня, захопивши по кілька міст у Франції, Німеччині, Іспанії, Румунії та Росії. Можливо, його підсумки якраз і дадуть відповідь на наші запитання.
Альбом King Dude "Full Virgo Moon" вийде 13 березня на Van Records. Наразі він доступний для замовлення за посиланням.
Автор — Юрій Сомов