Від самоучки до професіонала: Інтерв'ю з Євгеном Рябченко – про гурти, концерти та переїзд за кордон

Від самоучки до професіонала: Інтерв'ю з Євгеном Рябченко – про гурти, концерти та переїзд за кордон

У свіжому інтерв'ю Noizr Zine ми поспілкувалися із новим концертним учасником австрійської групи Belphegor барабанщиком Євгеном Рябченко, за плечима якого співпраця із великою кількістю команд із України, Білорусі, Польщі, Словаччини, Угорщини, Швеції, Австрії та США. Будучи справжнім трудоголіком Євгену вдається успішно поєднувати навчання в університеті з музичною діяльністю — численними репетиціями, записами і гастролями. У перервах він також займається веденням власного YouTube-каналу, де докладно і доступно розкриває секрети майстерності, а також викладає кавери і драм-ками зі своїх виступів. Не дивлячись на свій щільний графік Євген люб'язно погодився відповісти на наші запитання, розповівши докладно про колективи, з якими він працював, концерти в різних країнах, інструменти, яким надає перевагу, а також про захід в Україні із високим рівнем організації.

Нещодавно ви вперше виступали на 70000 Tons of Metal. Які враження у вас залишилися про цей фестиваль?

Євген: Поїздка була просто приголомшлива. 5 днів у раю. Все входить у вартість квитка. Будь-які розваги, смачна їжа. Платити в основному треба тільки за алкоголь. Для мене це не проблема, так як я не так часто пиячу. Ця поїздка мені запам'ятається надовго, якщо не на все життя. У кого є шанс з'їздити у круїз — зробіть це. Я вам гарантую — не пошкодуєте.

Як багато часу ви зазвичай витрачаєте на персональні репетиції і скільки часу у вас йде на розігрів у турі, перед виступами?

Євген: Репетирую я в основному такими "ривками". Буває, що кожен день займаюсь по 3-5 годин протягом тижня. А потім відпочиваю декілька днів, взагалі навіть не торкаюся до паличок. Мені так легше, якщо чесно, зручніше спланувати день. За час відпочинку напрацьована інформація засвоюється. Потім я повертаюся до роботи як нова людина.

Перед концертами розминаюся, може, хвилин 20, не більше. В основному роблю серію вправ, які я показував у своєму уроці про техніку гри руками.

Останнім часом став регулярно віджиматися перед виступами і повинен сказати, що це найкраще, що я робив в якості розминки. Чудово розганяє кров по тілу. З першої пісні таке відчуття ніби вже середина сета. Усім настійно рекомендую, хто не пробував. Я сам скептично ставився до цього поки не став це робити. Відчуття просто супер.

Ну а ще, якщо я в дорозі весь час, перельоти, безсоння, то я намагаюся завжди поспати хоч дві годинки перед концертом. У турі сон це розкіш і коли є можливість, потрібно відпочивати. Особливо за океаном ще й різниці у часових поясах все це ускладнюють. Адаптуватися не так просто, та ще й з таким сильним фізичним навантаженням, як грати на барабанах екстремальний метал.

В офіційних джерелах про вас можна знайти вельми стислу інформацію – зокрема, що ви є барабанщиком гуртів Afgrund, Castrum, Locracy, а також співпрацювали із The Symbioz, Gaz-66 Intrusion та Displease. Однак, згідно з сайтом Metal Archives і вашими драм-камами, у вас за плечима більш багатий досвід. Поділіться з нами – з якою кількістю гуртів вам наразі вдалося попрацювати?

Євген: На жаль, моя біографія у соцмережах вже дійсно застаріла. Я якось давно її написав кілька років тому і з тих пір не оновлював. Ніяк руки не дійдуть. Дуже сподіваюся це все виправити у найближчому майбутньому.

Стосовно гуртів із якими я працював, їх ні багато ні мало. Згадаю тільки ті, з якими я виступав і/або записувався. Почну з українських.

  • The Symbioz (2007-2011)
  • Rise of Cadia (2007-2010)
  • Displease (2010-2011)
  • Gaz-66 Intrusion (2011-2012)
  • Waytaker (2013)
  • Castrum (2010 — теперішній час)
  • Crucify Me Gently (2016 — теперішній час)

У всіх цих гуртів є аудіо/відео-матеріали з моєю участю.

Після переїзду в Угорщину, а потім до Австрії я почав працювати із закордонними гуртами. У деяких став постійним учасником, в деяких працював(ю) сесійно.

Записувався тільки з Angerseed, для яких записав дебютний альбом. З іншими колективами виступав на концертах.

  • Angerseed (HU) (2015-2017)
  • Posthumous (BY) (2016 — теперішній час)
  • Obliterate (SK) (2016)
  • Banisher (PL) (2016 — теперішній час)
  • Afgrund (IT / AT) (2015 — теперішній час)
  • Vital Remains (USA) (2016 — теперішній час)
  • Belphegor (AT) (2018 — теперішній час)

Як я вже згадував раніше, це тільки ті групи, з якими я або давав концерти, або записувався, і то не всі. Тому загалом більше 20 груп. Наразі лише кілька з них активні. У 2018-му я буду працювати в основному з Belphegor через щільний туровий графік. Маю велику надію, що буде час і на інші проекти. Ох... це, здається, все ☺

Також у вашій біографії йдеться про те, що ви закінчили музичну школу по класу фортепіано, а потім самостійно стали вчитися грі на барабанах. Чому вирішили пересісти за цей інструмент?

Євген: Я відходив 7 років музикалки. Після того як закінчив, на фортепіано не грав декілька років. Музикою не цікавився взагалі. Потім одного прекрасного дня мій старший брат розповів мені, що вони збирають рок-групу з друзями і їм потрібен басист. Я, звичайно ж, не вміючи грати на бас-гітарі, але сповнений ентузіазму, відразу побіг репетирувати. Це тривало недовго, брат пішов грати на гітарі в місцевий панк-гурт, а без нього я не хотів нічого робити. Пізніше він мені повідомив, що хлопці, з якими ми раніше грали, шукають барабанщика. Я просто так вирішив спробувати і мені відразу дуже сподобалося. У мене досить непогано виходило через координацію, яку я набув за 7 років гри на фортепіано. Ну а потім все пішло-поїхало. На барабанах я навчився грати в основному сам. Ще мене іноді наставляв Корнел (раніше згаданий гітарист/вокаліст групи Castrum).

У відео з кавер-версіями пісень Eluveitie і Apocalyptica ви граєте на флейті – цей інструмент також опановували самостійно? На якихось ще інструментах граєте?

Євген: На флейті я захотів навчитися грати тільки завдяки Eluveitie і Korpiklaani. Я їх фанат з 2008-го. Побував на їх концертах багато разів, спілкувався із музикантами, які навіть підписали ту саму флейту, на якій я виконую пісні на відео.

Ще трохи граю на гітарі, але умінням "грати" це назвати складно. Записував якось кавер на Behemoth "At The Left Hand Ov God". Без допомоги брата не обійшлося. На гітарне інтро до пісні пішло більше зусиль і часу, ніж на сам драм-кавер ха-ха-ха... Ще трохи підспівував, коли грав із братом у групі.

Серед ваших відео також є кавери на Babymetal – гурт, який викликає абсолютно суперечливі реакції серед музикантів. Хтось їх обожнює як Роб Зомбі, а хтось відгукується про них виключно негативно, як Nergal (Behemoth) або Фернанду Рібейру (Moonspell). А як ви ставитеся до цього проекту?

Євген: Наразі я записав 2 кавери разом зі своїм другом і талановитим гітаристом Кирилом (K.I.R.). Ці кавери не є насмішкою над Babymetal. Якраз навпаки, я б сказав, що під час розучування партій саме цих двох каверів я приділив просто неймовірна кількість часу, сил, уваги і любові. З виконаною роботою, напевно, можуть тільки зрівнятися кавери на Meshuggah, The Dillinger Escape Plan і Medley-пісень з ігрових приставок.

Я один із тих щасливчиків з України кому вдалося побувати двічі на живому виступі Babymetal. Це, звичайно, завдяки тому, що я живу зараз у Австрії. KamiBand (інструментальні виконавці гурту) — це, напевно, одні з найкрутіших і найпрофесійніших музикантів, яких мені доводилося чути/бачити вживу.

Напевно, одна з причин, через яку я так люблю цей проект — це те, що Babymetal викликають таку сильну негативну реакцію у "трушних" металістів. Мені це дуже імпонує. Вони чудово знають, що багатьом не подобається те, що вони роблять. Але вони цього не бояться і просто йдуть вперед.

Коли взагалі метал вперше з'явився у людей була, напевно, реакція не краща. Як металісти шокували "не металістів" свого часу, так Babymetal шокує тепер їх.

Я взагалі останнім часом слухаю багато J-rock і J-pop музики. Вона дуже відрізняється від західної, що і само собою зрозуміло. Дуже сподіваюся з'їздити в Японію як-небудь. Є чому у них повчитися, на що подивитися. Інша культура.

Музиканти Jinjer якось нарікали на те, що в Україні їм часто доводилося самостійно виступати промоутерами заходів, а також займатися орендою майданчиків віддалено через те, що в різних містах не вистачає тямущих букерів. Розкажіть, чи були проблеми з якими особисто ви стикалися під час концертів в Україні?

Євген: Особисто я ніколи не займався організацією концертів. Якось так вийшло, що мені доводилося в основному тільки грати на барабанах і тягати важкі речі, ха-ха-ха. Тому я не зможу багато чого про це сказати. Корнел (вокаліст/гітарист гурту Castrum) організував безліч наших (і не тільки) концертів. Я був поруч із ним й іноді спостерігав. Все, що я можу сказати, — це дуже важка і невдячна робота. Усі гурти, які самі себе розкручували і робили для себе концерти — їм величезний респект.

Проблеми є завжди і не тільки в Україні. Наразі одні з кращих концертів, які я відіграв у своєму житті були в Австрії, Німеччині та Голландії (в плані організації). У той же час, в тих же країнах були ну просто дуже провальні концерти. Все залежить від масштабу.

Один із найкрутіших спогадів, наприклад, це виступ Castrum на Metal Heads' Mission у 2012 році. Там все було організовано на найвищому рівні.

У тому ж інтерв'ю Jinjer відзначили, що "перспективи для розвитку [вітчизняної метал-сцени] є, але якщо гурт обмежить себе виступами лише в Україні – це прямий шлях в могилу". Як ви вважаєте, наскільки велику роль у вашій кар'єрі зіграв переїзд за кордон?

Євген: Як би похмуро це не звучало, я змушений з цим погодитися. Мені трохи важко судити, тому що давно вже не виступав в Україні (Ужгород я не рахую). Мій переїзд до Європи однозначно зіграв просто гігантську роль на моїй так званій кар'єрі. Я дуже вдячний за таку можливість. Є купа чудових барабанщиків в Україні та країнах СНД, про яких на Заході майже ніхто не чув. В останні роки, завдяки інтернету, це трохи змінилося. Але виїхати за кордон — це все ще дороге задоволення.

В цілому, наскільки сильно на ваш погляд відрізняється рівень організації концертів в Україні та СНД від Європи і Америки?

Євген: Про організацію концертів я вже згадував вище. Концерти бувають різного рівня не залежно від країни. Хіба що можу додати, що фанати різні. У тих місцях, куди мало закордонних гуртів доїжджає (наприклад, Мексика або Південна Америка), там люди радіють і цінують будь-яку команду. Всі дружно, разом йдуть на концерт і відриваються так, наче завтра може вже й не настати. Таке ставлення також помічалося у Румунії, наприклад. Я думаю, що в Україні може бути схожа ситуація. Не один раз мені доводилося спостерігати як улюблена група "розверталася" на кордоні або в черговий раз скасовувала свій приїзд, що дуже сумно.

Публіка у таких країнах як Австрія, Німеччина та Голландія — це якраз протилежне. Там усі чесно ходять, але навіть найдикіший музон їх не змусить ворухнутися ні на секунду. Усі просто з покерфейсом дивляться твій концерт, поаплодують і підуть випивати. Але ходять і купують мерч, а для багатьох колективів і це благословення, так що скаржитися нема на що. Це, звичайно, не 100% усіх випадків, але там таке спостерігається частіше, ніж в інших країнах.

Минулого року ви вперше давали майстер-клас у Кошице, Словаччина, спільно з барабанщиком Nile Джорджем Колліасом. Розкажіть про цей досвід, які враження у вас залишилися від заходу, наскільки вам взагалі цікаво займатися такою діяльністю?

Євген: Це було дійсно круто. Я вже 3-й раз побував на майстер-класі Джорджа Колліаса. Усі три рази його організовував мій хороший знайомий Сеад зі Словаччини. Я його з фейсбука вже знав і раніше. Навіть бачилися якось вживу. Потім одного разу він мені запропонував взяти участь разом із Джорджем. Це було неймовірно. Я виконував пісні, які грав раніше у тій чи іншій групі. Я очікував, що публіка буде не особливо комунікабельна, бо я говорив на англійській, але ближче до кінця заходу усі якось розслабилися і потім ми всі розмовляли ще декілька годин після виступу. Хлопці по одному задавали питання, фотографувалися (навіть зі мною, ха-ха-ха), просили автографи. Загалом майстер-клас перевершив мої очікування. Я дуже сподіваюся, що він буде не останній. Особисто я більше люблю грати, аніж викладати, але спілкуватися з музикантами на тему барабанів я завжди радий. Так як я іноді випускаю барабанні уроки на своєму каналі, намагаюся відповідати на питання/листи, коли час дозволяє.

Розкажіть про свої робочі інструменти, що обираєте для виступів, репетицій і що використовуєте для запису?

Євген: Я офіційно використовую:

Педалі від Axis Percussion — Axis A21 Sabre Longboard з e-kit-ами і microtune spring tensioner. Тарілки від Paiste Cymbals. У мене великий сет різних тарілок, міняю їх в залежності від ситуації. Палички від Vater Percussion — використовую Vater 2B Hickory і Vater SD9 Hickory. Майже завжди використовую свій старенький Rogers Dynasonic Steel Snare (14x5.5), який мені дістався від батька (теж барабанщик у минулому) з Evans HD Dry і Evans Hazy 300.

Вдома у себе (де я записую всі свої кавери) використовую свою Pearl VBL vision. В основному 2 бочки (22), 2 підвісних томи (10, 12), підлоговий том(и) (14, 16). Іноді використовую 3-й том (13). Стійки від Pearl, Tama. Пластики на томах Evans G2 clear.

Для тригерів використовую e-kit від Axis. Протягом багатьох років використовував Alesis D4, Alesis DM5, Roland TD-6V, Roland TM-2 і Roland SPD-SX як модуль. Маленький мікшер Mackie 402 VLZ-4 для метронома, тригера і плейбека для навушників. Раніше використовував Shure se215, зараз Shure se315 у яксоті вушних моніторів для виступів і репетицій. Також іноді використовую Palmer pan 01 пасивний дібокс.

Однією з ваших фішок є хедбенгінг під час навіть найбільш інтенсивної гри на барабанах. Чи є партії в треках у команд, в яких ви граєте, через які вам доводиться фокусуватися виключно на виконанні без шоу-елементів?

Євген: Звичайно. Я намагаюся робити хедбенгінг тільки тоді, коли він доречний або коли можу. Іноді дуже важко це робити через складні малюнки або барабанні збивки. Може це і здасться смішним, але коли я записую свої кавери вдома, я намагаюся відтворити умови ідентичні живому виступу. Тому мої відео дуже допомагають мені виконувати пісні на концертах.

Назвіть 3 кращих барабанщиків сучасності і 3 кращих барабанщиків усіх часів.

Євген: Ох... Це найважче питання. Можу хіба що назвати тих, які на мене справили сильне враження. 3 барабанщики сучасності — Елой Касагранде, Тоні Ройстер Молодший і Тревіс Баркер. Назвав їх зокрема через те, що всіх бачив вживу. 3 барабанщики усіх часів — Бадді Річ, Джон Бонем і Піт Сендовал.

Інтерв'ю, переклад — Anastezia
Євген Рябченко — Facebook,
YouTube

Найближчі дати туру Belphegor