"Це стало свого роду викликом": Мартін ван Дрюнен – про новий альбом Asphyx

Asphyx — один із найбільш іменитих екстремальних колективів Нідерландів. Заснований у 1987 році, він зазнав численних змін у складі і навіть кілька разів розпадався, проте зумів вписати своє ім'я у ранг найбільш впливових команд дез і дум-метал-сцени. Напередодні виходу нового альбому "Incoming Death" ми поспілкувалися із вокалістом Asphyx Мартіном ван Дрюненом, задавши йому запитання щодо майбутнього релізу, впливу Другої світової війни на лірику платівки, значення лейбла у житті гурту та багато іншого.

Цього року ви порадували своїх шанувальників анонсом нового альбому "Incoming Death", розкажіть нашим читачам про цей реліз. Чи задоволені ви кінцевим результатом?

Мартін ван Дрюнен (далі — Мартін): Ми дуже, дуже задоволені цим альбомом. У нас були деякі неприємності після виходу "Deathhammer", зокрема, коли Боб [Боб Багхус, барабанщик — Noizr] покинув гурт. Тому спочатку нам потрібна була заміна і, на щастя, ми знайшли її в особі Хюскенса [Стефан Хюскенс]. Він фантастична людина, фантастичний барабанщик, фантастичний хлопець і тому спільна робота над альбомом була для нас особливою. Ми дуже, дуже раді з приводу того, яким вийшов альбом. Згодом ми всі погодилися, що незважаючи на те, наскільки добрим був "Deathhammer", у порівнянні з ним новий реліз вийшов кращим. Так що, так, я більш ніж задоволений альбомом.

Які у вас очікування щодо "Incoming Death"?

Мартін: Спочатку ми відчували деякий тиск, так як "Deathhammer" вийшов дійсно хорошим альбомом. Однак це стало свого роду викликом — дізнатися чи зможемо ми зробити щось краще. І ми вважаємо, що ми це зробили. Ймовірно, цей альбом приверне нових шанувальників, але також він зможе порадувати і наших старих фанатів. Що стосується моїх очікувань... Я не чекаю, що через продажі раптом стану мільйонером [сміється]. Ми досить добре попрацювали і я сподіваюся, що наш лейбл Century Media буде задоволений тим, як підуть справи, тому подивимося.

В одному з останніх інтерв'ю ви сказали, що назва "Eisenbahnmörser" пов'язана із німецькою залізничною артилерією. "Division Brandenburg", судячи з назви, відсилає до спецпідрозділу збройних сил Німеччини. Заголом наскільки сильний вплив мали події Другої світової на написання текстів альбому?

Мартін: Справа у тому, що в Asphyx завжди були певні пісні, пов'язані з війною. Ви згадали "Eisenbahnmörser", а на "Deathhammer" це були "Minefield" і "Der Landser". Тому, так, "Division Brandenburg" — про німецьку дивізію особливого призначення, але на альбомі також є пісня "The Grand Denial" і я не думаю, що слухачі зрозуміють, що ця пісня теж про війну. Вона не має нічого спільного зі спецпідрозділами або баталіями, ні, вона про дуже трагічні події, що відбувалися після окупації Азії японцями. Тоді в полоні опинилися сотні тисяч молодих жінок, яких змушували ставати секс-рабинями японської армії. Як я вже казав, ця пісня пов'язана з війною, але вона повністю відрізняється від звичайних композицій про кровопролитні бої або тактичні події. Так, нам завжди була цікава ця тематика, а при написанні матеріалу я відштовхуюсь від своїх інтересів. Я дуже багато читав про Другу світову війну і, ймовірно, вже досить вивчив її, але тим не менш тут завжди можна знайти щось нове, те, що надихне на написання пісень.

Чи були у вас інші джерела натхнення під час створення текстів для "Incoming Death"?

Мартін: Так, звичайно. Часом, коли Пол [гітарист Пол Байнес] приходить з новими піснями, у мене потім з'являється натхнення взятися за тексти. Мені здається, останню композицію ми написали дуже швидко, тому що він придумав риф, почувши який ми сказали: "Це блискуче, використай його". Це був риф для "Forerunners of the Apocalypse" і темп цієї пісні нагадав мені галоп тисячі коней, які викликали у мене асоціації з монголами і Аттілою. Я почав читати про це і моя реакція була: "Нічого собі, ці хлопці справді щось неймовірне". Було досить цікаво більше про них прочитати і колись я навіть написав пісню про Чингісхана. Я маю на увазі, що читати про людей, які могли обезголовити десь до 1,7 мільйона чоловік — це щось дійсно нереальне. Це стало одним із джерел мого натхнення під час роботи над альбомом. Я дуже багато читаю, це інша моя пристрасть після музики. Іноді читаючи книгу можна знайти додаткові розділи, пов'язані з описуваною темою. Як правило, вони стають потужним поштовхом для натхнення. І подібні джерела можуть бути абсолютно різними: від наукової фантастики до історії, від стихійних лих до чого завгодно. Це типово для Asphyx.

Більше 20 років виданням релізів Asphyx займається Century Media Records. Як ви вважаєте, наскільки важлива роль лейбла у діяльності і успіху гурту?

Мартін: У нас особливі відносини із Century Media, так як ми зараз є найстаршою групою лейбла. Ми з великою повагою ставимося до них, а вони — до нас і наше спілкування як і робоча атмосфера, хоч і є професійними, але проходять на дружній основі. Так що ми дуже задоволені ними, а вони нами і для нас немає ніякого сенсу щось змінювати. Мені здається, сьогодні майже кожнен гурт вирішує гнатися за грошима і тому підписується на Nuclear Blast. Але для нас це не найголовніше, найголовніше — це те, що люди, які займаються лейблом, присвячують себе музиці, аби ви не тонули у величезному океані з тисячами іншими гуртами. Тому у нас немає ніяких причин щось змінювати і переходити на більший лейбл.

А як щодо молодих гуртів, чи повинні вони прагнути до співпраці з великими лейблами?

Мартін: Я вважаю, якщо група знайде хороший невеликий лейбл, то він зможе підготувати її, залучити до неї трохи більше уваги. Моя думка, що для команди це набагато краще. Я маю на увазі, що у гурту подібна діяльність буде віднімати багато сил і часу, коли цим може зайнятися лейбл. Це просто вбереже вас від зайвого напруження і проблем, а ви тим часом краще займетеся створенням пісень і пошуком натхнення для роботи над альбомом або чимось іншим. Тобто колектив повинен бути зосередженим на створенні музики, а лейбл — на її поширенні, щоб надати людям можливість купити альбом. Це, безумовно, плюс, якщо у вас є лейбл і навіть якщо це лейбл розміру Century Media, він зможе робити все те саме, що і великий, і ви отримаєте таку ж частину уваги.

Asphyx був заснований у 1987 році, коли дез-метал-сцена тільки розвивалася. Як би ви оцінили її сьогодні?

Мартін: Ви маєте на увазі голландський дез-метал? Я не думаю, що протягом усіх цих років сцена у Нідерландах сильно змінилася, групи приходили і йшли, але сьогодні у нас з'явилася свого роду нова хвиля олдскульного дез-металу. Прийшли молоді і повні ентузіазму гурти, які випускають дуже хороші альбоми. Мені дуже приємно спостерігати подібне у Нідерландах, тому що це означає, що тутешня дез-метал-сцена має майбутнє.

Я знаю, що ви одержуєте велику кількість демок від команд. Чи багато серед них записів, які вам подобаються?

Мартін: Так, отримую, й не тільки демозаписи. Деякі молоді гурти вже навіть підписалися на невеликі лейбли. Ми зустрічаємо їх більшу частину часу, як правило, коли вони грають у нас на розігріві. Тому, так, є багато колективів: Bodyfarm, Funeral Whore, які нещодавно випустили досить хороший брутальний альбом... Є ще кілька гуртів гідних згадки, які мені дуже подобаються. У нас буде кілька концертів із ними і ми із нетерпінням чекаємо цього.

У жовтні минулого року ви проїхалися із туром Південною Америкою. Судячи з посту на сторінці Asphyx у Facebook, турне було вельми надихаючим. Що найбільш запам'яталося під час цих гастролей?

Мартін: Так, у нас дійсно залишилося багато історій, але важко говорити про щось конкретне, тому що всі люди були дуже гостинні, дуже добрі і надавали нам посто фанатичну підтримку. Наприклад, вражаюча публіка у вечір понеділка. Вам ніколи не спаде на думку, що в понеділок увечері на ваш концерт прийде багато людей, але вони прийшли. Я не знаю, скільки саме там було відвідувачів, але зал був повний і вони вітали нас так, ніби ми були футбольною командою. Це було неймовірно. Ще було надзвичайно приємно грати у невеликому клубі в Коста-Ріці. Місцеві люди ставилися до нас дуже доброзичливо, хоча до цього я й гадки не мав, що в Коста-Ріці є метал-сцена. Так, ми грали у маленькому клубі, але таке іноді трапляється. Загалом ми кожен день виступали у новій країні, тому кожен день траплялося щось нове, кожен день траплялася якась нова пригода і кожен день був по-справжньому фантастичним. Я дуже сподіваюся, що зможу повернутися і трохи більше там все побачити.

Виходить, цей тур вам запам'ятався через людей?

Мартін: Так, через людей. Знаєте, коли ми приїхали вони настільки тепло ставилися до нас. Нас дуже смачно годували, всі були до нас дуже добрі. Мені здається, якщо вони могли, то, ймовірно, віддали б нам свої останні гроші, аби ми відчували себе добре. Це, дійсно, було щось особливе.

Окрім Asphyx, ви також задіяні у групі Grand Supreme Blood Court. Є якісь новини щодо цього проекту?

Мартін: Це не зовсім новини. У нас була зустріч із Алвіном, який також грає на бас-гітарі зі мною в Asphyx, і так як нам дуже подобається перший альбом, ми вирішили далі займатися групою. Я думаю, що до нас ще приєднається Генрі, вокаліст, гітарист із God Dethroned — ще одного гарного голландського гурту, який я забув згадати. Франк Шілпероорт також грав у декількох голландських колективах. Тобто, так, коли галас навколо нового альбому вляжеться і настане більш спокійний період, ми зможемо попрацювати над новими піснями і тоді вже подивимося у що це виллється. Зараз цього не станеться і, як я казав раніше, це не така вже й новина, але це безумовно не кінець для групи. Так, ми хочемо зробити щось іще, ще один альбом, але ми не маємо жодного уявлення, коли це трапиться. Нам потрібно трохи більше часу для цього, бо зараз ми дуже зайняті Asphyx.

Asphyx на Facebook
Передзамовлення "Incoming Death" через CM Distro

Інтерв'ю та переклад з англійської — Anastezia
Редакція дякує Century Media Records за допомогу в організації інтерв'ю