Звіт з фестивалю Eindhoven Metal Meeting

За багато років існування голландський фестиваль Eindhoven Metal Meeting і його організатори заробили гарну репутацію серед груп і металхедів. Завдяки цьому в хедах заходу завжди топові команди, а квитки на подію розкуповуються повністю і завчасно.

Велика відвідуваність фестивалю грає на руку всім, включаючи тих музикантів, які дебютують на маленькій сцені District 19. Названа на честь букінг та менеджмент-агенції організаторів, вона завжди збирає натовп людей, іноді настільки щільний, що до приміщення немає можливості протиснутися. Через це Eindhoven Metal Meeting став одним із тих заходів, які є для молодих або маловідомих команд чудовою можливістю представити себе широкій аудиторії.

Цього року подібний шанс випав російським блек-металістам Todestriebe, які, незважаючи на зліт одного з учасників, не підвели організаторів і прибули на виступ до Ейндховену в неповному складі. Я звернула увагу на цей колектив кілька років тому, подивившись їх сет на Metal Heads' Mission Festival у Москві і відзначивши продуманий сценічний імідж, гарну подачу матеріалу і те, як жваво приймала гурт московська публіка. На Eindhoven Metal Meeting аудиторія зустріла російських музикантів досить тепло, зал був повний і група, як на мій погляд, була у добрій формі, хоча й грала без ударника.

Шоу на фестивалі

Наріжним або, навпаки, каменем спотикання більшості сучасних колективів є живі виступи. Доступність музики, широкі можливості для піару часто нівелюються, коли за групою закріплюється репутація нудної команди із поганою подачею. Тому багато музікантів, навіть маючи в активі хороший матеріал, тим не менш, намагаються влаштувати зі своїх виступів справжнє шоу. Саме від сетів таких команд на Eindhoven Metal Meeting у мене залишилися найкращі враження, зокрема від хедлайнерів п'ятниці — Behemoth і головних гостей суботи — Samael. Перший день також запам'ятався виступом шведських ветеранів Nifelheim — неймовірно харизматичних музикантів, які добре прокачали публіку.

Що ж стосується сету Behemoth, то з того дня, коли я побачила їх шоу вперше влітку на CAMF (буквально через півроку після релізу їхнього альбому "The Satanist"), група помітно відточила свою майстерність виступів. І мова, звичайно, не про музичну складову, в якій музиканти зарекомендували себе давним давно.

Шикарні костюми і маски від канадської дизайнерши Toxic Vision, декорації, але головне — абсолютна точність і відпрацьованість рухів кожного учасника групи, вдосконалена щільним гастрольним графіком. Шоу, заключним етапом якого стає вихід зі сцени і поява всіх музикантів у масках під час "O Father O Satan O Sun" — найсильнішої композиції, яка щоразу викликає катарсис під час живого виконання. На мою думку, цей трек повинен завершувати будь-яку фестивальну програму, оскільки залишає настільки сильний "післясмак", який не хочеться перебивати ні чим: ні іншими гуртами, ні тим паче пісеньками-натяками у стилі "This Is Over".

Першого дня нам також вдалося поспілкуватися із Деном Лілкером, лідером Nuclear Assault. Музикант провів невелику презентацію автобіографії "Perpetual Conversion: 30 Years & Counting In The Life Of Metal Veteran Dan Lilker" у холі Effenaar, охоче фотографувався і роздавав автографи, а також люб'язно погодився розповісти нам про книгу:

"Це свого роду історія моєї музичної кар'єри: з того моменту, як я в п'ять років почав займатися на піаніно і потім, коли став грати метал. Також в ній розповідається про гурти, в яких я грав. Забавні картинки та історії. В цілому, якщо людям подобаються мої банди, вони, ймовірно, знайдуть цю книгу цікавою, якщо ні, вони можуть подумати, що це лайно," — Ден Лілкер

Найяскравішим виступом другого дня став сет Samael — приголомшливе шоу, створюване, головним чином, мультиінструменталістом Xy, який грав по черзі на клавішах та ударних. Отже якщо ви хочете дізнатися, що таке справжній грув, сходіть на концерт Samael, встояти під музику і настільки потужний виступ гурту просто неможливо. І, напевно, справжньою дилемою може стати вибір куди сходити: на шоу Behemoth чи Samael, якщо так вийде, що вони будуть давати концерти в один час. Як на мене, це виступи такого ґатунку, на яких треба побувати обов'язково. Тут немає улюблених металкорщиками прийомів, типу запуску кульок, флешмобів або співу пісень шанувальниками, поки вокаліст відпочиває від симуляцій під фонограму, проте є потужна подача професіоналів і відмінне живе шоу.

Одним із гуртів цього вечора для мене також стали Marduk — шанована блек-метал-група, яка не потребує дифірамбів чи особливого представлення. Бачила їх виступ вперше цього літа, і тоді, і цього разу залишилася задоволена: чудовий матеріал із хорошою подачею і перманентно падаючою, через переміщення вокаліста Mortuus, мікрофонною стійкою.

Фестиваль для музикантів

Підсумувавши обидва дні, можу сказати, що Eindhoven Metal Meeting — це фестиваль не тільки для публіки, але й для музикантів, з відмінною продуманою організацією. Трохи набридала манера голландців кидати під ноги пластик, але це, на жаль, "фішка" багатьох металхедів, які тусуються на фестах. В іншому, професійний підхід відчувався у багатьох факторах, від оперативних замін злетівших гуртів (замість Gama Bomb і Loudblast грали команди Rompeprop і Burn the Iris) до ввічливого і адекватного персоналу. Особливий контраст із вітчизняними організаторами був помітний за лаштунками. Багато в чому, звичайно, це заслуга клубу: охайний ремонт, гримерки із шафками з замками, просторий ліфт. Але те, що під силу забезпечити кожному організатору, було надано і на Eindhoven Metal Meeting: смачна гаряча їжа, велика кількість напоїв, безкоштовний алкоголь і безліч снеків для перекусу. Можливість випити безкоштовно пива, відпочити і подивитися на виступи колег-музикантів. Таке ставлення, звичайно, практика, а не виняток на європейських концертах і фестивалях, яку хотілося б скоріше побачити і в Україні.

Автор — Anastezia
Фото — Dmythro