У пошуках відповідей: Dark Tranquillity "Atoma"
Рано чи пізно на певному етапі довгого шляху виникають питання, відповідь на які визначають подальшу долю творця: "Навіщо це?", "Чи досягнута мета?", "Чи варте воно цього?". Дуже важливо правильно розуміти напрям і мету свого руху, інакше він буде нагадувати блукання метелика у темряві. З чимось схожим зіткнулися на новому альбомі ветерани гетеборзької школи мелодійного дез-металу Dark Tranquillity, які підійшли до запису 12-го лонгплею "Atoma" не в найкращому настрої.
Один із засновників гурту, гітарист Мартін Хенрікссон, покинув колектив на початку року, пояснюючи своє рішення втратою мотивації, що сильно вплинуло на музикантів. У спробах осмислити втрату однодумця і відшукати нові імпульси для продовження діяльності незмінно страждає творчий підйом і винахідливість. Болісний і важкий процес творення часто виправдовує себе видатними результатами, перетворюючи душевні зусилля у вражаючий глибиною і щирістю матеріал. На цей раз творчі труднощі пересилили натхнення.
Музично на новому альбомі Dark Tranquillity йдуть в ще більш віддалені ділянки мело-дезу, основа звучання в якому віддана на відкуп клавішним, в той час як гітари часто доповнюють загальне тло. Протягом усього запису більш важкі композиції, де рифам відведена більш помітна роль, як у динамічній "Neutrality", чергуються із клавишно-орієнтованими треками, найяскравіші з яких "Clearing Skies" і "Merciless Fate". Синтезатор на "Atoma" привносить приємну різноманітність мелодій, являючись свого роду "начинкою". Особливо сильної взаємодії синтезатор досягає із екстремальним вокалом Мікаеля Станне у приспіві "Encircled", що видає пік у такт ударним нотах вокаліста. Кращими піснями на альбомі вийшли ніжні меланхолійні композиції, до яких, схоже, ближче лежала душа гурту.
Трек-лист:
- Encircled
- Atoma
- Forward Momentum
- Neutrality
- Force of Hand
- Faithless by Default
- The Pitiless
- Our Proof of Life
- Clearing Skies
- When the World Screams
- Merciless Fate
- Caves and Embers
Dark Tranquillity грають музику, якій дуже пасує чистий вокал. Як би деякі не критикували голос Станне, він надає мелодіям виразності і глибини: у "Merciless Fate" тільки завдяки йому вийшов особливо чаруючий момент. Самі музиканти ніколи не приховували, що вони орієнтовані на передачу власних почуттів, ніж на технічність і виконавську майстерність. Саме у цьому бачиться сила шведів — у моментах, які беруть за душу, несподівано розкриваючись між брутальністю і мелодійністю, відкриваючи подвійне дно композиційного посилу. На "Atoma" такі моменти присутні, але вони надто очевидні, в них відсутній найменший поріг входження, через що, після кількох приємних прослуховувань, альбом розповзається, постаючи у повністю ясному, пізнаному вигляді, без прихованих мотивів і недомовленостей.
Приємно, що хлопці не пішли шляхом колег по жанру In Flames, і, не дивлячись на постійні експерименти, не загрузли у безодні комерції. Але на творчому шляху виникають інші складності і на "Atoma" вони помітно проявилися. Піонери MDM'a Dark Tranquillity перебували в авангарді з самих зачатків жанру, розвиваючи і нарощуючи його силу з низин андеграунду. Вершина давно була здобута і, здається, ніби найкращі альбоми вже написані. Втрата мотивації і подальший вихід одного з головних учасників зі складу гурту змусив переосмислити долю проекту. Відповіді на питання, які виникли через депресію і мучили музикантів, знайшли відображення у ліриці, рядки якої говорять самі за себе: "time is running out, we're nothing, we've lost our way, all that you see is a darkness" [час закінчується, ми — ніщо, ми втратили наш шлях, все, що ви бачите — це темрява — Noizr Zine].
У підсумку вийшов спірний реліз, який спочатку чарує, але потім блякне із кожним прослуховуванням. Матеріал створбвався ніби з примусу, де натхнення підмінювало ремісниче виробництво, у результаті перетворившись в мозаїку з одноколірних пазлів. Музикантам треба розібратися із собою і коли вони зберуться з думками, знайдуть баланс, сублімують пережитий досвід у музику, тоді, я впевнений, ми почуємо Dark Tranquillity у всій красі.
Автор рецензії — Олександр Твердохліб
Переклад з російської — Anastezia