Ціна ностальгії. Рецензія на новий альбом Necrophobic "Mark of the Necrogram"
— 6/10
В наші дні спадщина блек-металу настільки добре відома, що досить малий відсоток фанатів екстремального метала затрудняється назвати його характерні риси. На жаль, (і нехай це прозвучить як слова елітиста) через широке поширення і згадки у популярних метал-виданнях цей жанр продовжує вітати нових шанувальників. Я ні в якому разі не позиціоную себе таким собі "наглядачем" жанру, заявляючи що блек-метал переповнений — якраз, навпаки, найбільша проблема, з якою стикаються нові шанувальники жанру — це зі складністю знайти дійсно хороші гурти цього напрямку; бо журнали, які розповідають читачам про блек-метал, насправді, просто втюхують їм релізи, які видаються на великих "екстремальних" лейблах, що активно просувають регресивну музику.
Такі лейбли процвітають через невігластво нових шанувальників і випадкових слухачів, вони мало що роблять, щоб представити людям щось нове і цікаве, зберігаючи статус-кво, активно просуваючи гурти, які покладаються на перевірені формули, напрацьовані за майже 30-річну історію жанру. Наразі це індустрія, яка досягає успіху за рахунок ностальгії і перепакуванню старих ідей.
Necrophobic підпадають під цю категорію, і якби мені потрібно було обрати найбільш вивірений реліз року (навіть не дивлячись на те, що це тільки його початок), то я б зупинив свій вибір на їхньому новому альбомі "Mark of the Necrogram". Не зрозумійте мене неправильно, музика не погана, вона просто доволі середня і має яскраво виражене "шведське" звучання, що нагадує такі гурти як Dissection і новий Watain. Музика звучить так, ніби комп'ютер проаналізував релізи "Reinkaos", "Sworn to the Dark" і "Vobiscum Satanas", а потім почав працювати над складанням альбому. Все настільки шаблонно, що це навіть болісно слухати. Це той тип альбому, який буде грати на концертах перед виступами колективів — він настільки незавадний і безликий, що ніхто не помітить, що він грає, і не викличе ні у кого нарікань.
Трек-лист:
- Mark of the Necrogram
- Odium Caecum
- Tsar Bomba
- Lamashtu
- Sacrosanct
- Pesta
- Requiem for a Dying Sun
- Crown of Horns
- From the Great Above to the Great Below
- Undergången
"Mark of the Necrogram" звучить як блек-метал. Його музика добре зіграна і має багате відполіроване звучання, через що альбом сприймається як черговий комерційний реліз; як CD, який можна буде поставити на одну полицю з альбомами Dimmu Borgir та In Flames.
Соромно бачити, як група Necrophobic з її багатою історією, яка є частиною шведської сцени і яка розвивалась паралельно з Dissection і Unanimated, загрузла у музиці такої середньої якості. Можна було б подумати, що це випадковість, разова акція, якби тільки "Mark of the Necrogram" не був так неймовірно схожий на свого попередника "Womb of Lilithu".
Мені здається, що більшість тих людей, які вважають цей альбом чудовим, просто недосвідчені або погано розбираються у блек-металі.
Навіть не дивлячись на те, що блек-метал сприймається обителлю елітистів та фанатів, які люто захищають цей жанр, я не можу позбутися враження, що іноді така поведінка виправдана, коли людям пропонують настільки беззубі роботи. Я не прихильник тенденції "2-га хвиля або смерть" і не вважаю, що кожна група повинна бути тру-культовою та похмурою, але потрібно еволюціонувати, адже саме такою і була друга хвиля. Сьогодні більшість "популярних" сучасних блекових команд є дуже регресивними, але, певно, це ціна того, аби такий великий лейбл як Sony був біля керма — не ризикуйте, орієнтуйтеся на неосвічені маси і прибуток.
Але якщо ви хочете почути новий вражаючий блек-метал, то приділіть увагу таким лейблам, як Agonia, Nuclear War Now і Debemur Morti.
Рецензія — Dan спеціально для Noizr Zine
Переклад з англійської — Anastezia