Рецензія на "Nattferd" Kvelertak з повним стрімом альбому

Після такого гучного дебюту, яким став однойменний альбом "Kvelertak" (2010), багатьох слухачів спіткало розчарування: "Мертва хватка" дещо ослабла і другий студійник "Meir" (2013), будучи досить сильним релізом, лише частково зміг повторити успіх свого попередника. Що сказати про "Nattesferd"? Надія почути той же потужний саунд і переконатися, що гурт не втрачає наснаги була тепер куди більшою. Однак, якщо ви і справді чекали ще один "Kvelertak", шістка з Осло, швидше за все, розвіє ваші ілюзії. А тим часом третій диск, який вийшов 13 травня на лейблі Roadrunner, відкриває абсолютно іншу сторону норвезького колективу.

Перше, що кидається в очі — кількість треків і хронометраж. Трек-лист "Nattesferd" став коротшим на дві пісні, а ось тривалість більшості композицій тепер складає близько п'яти і більше хвилин. Втім, це ніяк не впливає на загальні враження від прослуховування. Винятком, хіба що, може стати зовсім не виразний і дещо затягнутий трек "Dendrofil For Yggdrasil", який відкриває платівку. А вже з другої композиції музиканти затягують слухача у довгий тунель своїх експериментів, який проходиш зі звичною легкістю і задоволенням від прослуховування. Де ж варто шукати слабкі сторони?

Критики неодноразово відзначали екзотичні коктейлі жанрів, які використовують Kvelertak. Та елементи класичного року, що так віртуозно поєднуються з істеричним гроулінгом Ерланда Хелвіка, підкреслюються в музиці гурту в першу чергу. Що стосується "Nattesferd", подібні експерименти стають основою більшості пісень. Музиканти сміливо занурюються у гру із завзятими рифами 80-х, значно менше звертаючись до блек-металу. Помітне перетворення стилю почалося ще на другому альбомі, у свою чергу "Nattesferd" показує ще більш повну картину до чого саме рухається гурт у пошуках свого звучання. Вважати це новою перевагою чи все ж недоліком — нехай кожен вирішує для себе особисто. Kvelertak не тільки задумалися, як звучали б сьогодні легендарні Kiss, якби Пол Стенлі перейшов на екстремальний вокал, а й зробивши гітари важчими, записали досить бадьорий трек "1985".

Не вперше у Kvelertak зустрічаються швидкісні рифи, що так нагадують Motörhead. Таким стає і однойменний трек альбому "Nattesferd" зі жвавими басовими партіями. А ось мелодійні гітарні програші "Svartmesse" звучать подібно мотивами White Lion. "Ondskapens Galakse" походить на середньо-темпові, рокові композиції Dio, а другий сингл "Berserkr" дзвінким басом і швидким ритмом важких гітар викликає асоціації з Judas Priest. Білою вороною усієї творчості гурту стає зухвала "Nekrodamus", можливо, це спроба взяти щось від Led Zeppelin. У кожній пісні, безумовно, присутні характерні риси Kvelertak: це і вокал, і часта зміна темпів, стрибки з дисторшену на акустику і багато інших відмінних елементів колективу. Палітра стилів досить широка і це частково позбавляє "Nattesferd" злагодженості і гармонійності трек-листа.

Тексти пісень звучать на рідній мові музикантів, а їх тематика, як і раніше залишається похмурою: "Nattesferd" розповість про містику, норвезьку міфологію, окультизм і навіть про такі речі, як наукова фантастика, що відображено і в оформленні альбому. Наприклад, 9-хвилинна композиція "Heksebrann" розкриває тему "однієї з найбільш відомих процесій спалювання відьом у Норвегії", — розповів вокаліст Ерланд Хелвік. Автором обкладинки став американський художник Арік Ропер, знаний своїми роботами для колективів Sleep та High On Fire.

Підсумувати варто було б тим, що перед вами абсолютно новий образ Kvelertak і його треба розцінювати вже по-іншому, не порівнюючи із попередніми роботами. Прості, але драйвові рифи, притаманна енергія і відчутний порив досить цікавих ідей. Записуючи вже третю платівку, музиканти прагнуть вийти за рамки звичних релізів, що вдається їм цілком переконливо.

Трек-лист:

1. Dendrofil For Yggdrasil
2. 1985
3. Nattesferd
4. Svartmesse
5. Bronsegud
6. Ondskapens Galakse
7. Berserkr
8. Heksebrann
9. Nekrodamus

Автор — Юрій Сомов