Рецензія на міні-альбом Deströyer 666 "Call of the Wild"
— 5/10
Блек-треш-метал — один із тих піджанрів блеку, який можна спокійно слухати в фоні. Володіючи досить швидким темпом, аби ви відчували себе бадьоро, в цій музиці немає тієї каральної енергетики і похмурості як у Behemoth або Mayhem, вона досить близька до традиційного звучання блеку, але не відлякає пересічних любителів металу, які не є затятими фанатами блек-металу. Саме тому для мене важливо, щоб реліз такого піджанру мав щось особливе, щось таке, що вигідно б відрізняло його від релізу в дусі класичного трешу або більш інтенсивного блеку. І такі групи, як Aura Noir і Desaster, які, на мою думку, знаходяться в топі блек/треш-металу, чудово справляються із цим завданням. Desaster регулярно випускають нову цікаву, інтенсивну і феноменальну музику, яка продовжує утримувати їх в позиції золотого стандарту блек/трешу, через що будь-якій групі цього стилю слід або перевершити їх, або, принаймні, відповідати заданій планці.
На жаль, Deströyer 666 ніколи не вдавалося переконати мене в тому, що їх блек/треш досить хороший, аби я зміг забути про Desaster або навіть про мої старі альбоми Slayer. "Call of the Wild" не має навіть натяку на наявність блекового впливу і насправді куди більше схожий на призабуті треки з альбому Venom або навіть на якісь непевні потуги Nifelheim. Пісні представляють собою стандартні зразки трешу періоду 80-х — недостатньо хорошого, щоб отримати широку підтримку, і мені здається, що Deströyer 666 здобули б набагато більше шанувальників, якби грали чистий треш.
Насправді мені навіть було важко написати рецензію на цей реліз — настільки швидко він вивітрюється з голови. Однак я не можу сказати, що він поганий, ні, просто йому не вистачає певної фішки, яка б заслуговувала на увагу. Це треш, тут є треш-біти, треш-рифи, характерні для цього жанру соло і вокал, який, нехай, і звучить більш суворо, ніж партії на традиційних треш-записах, але на цьому все. "Call of the Wild" не має нічого виняткового або захоплюючого. Швидше за все, саме таке враження виникне у тих, хто серйозно захоплений трешем і блек/трешем, тих фанів, які продовжують слухати ту ж музику ще з часів "волохатих" Metallica, Slayer до укусу Ханнемана павуком, і Мастейна, коли той ще був злий на Metallica. Ймовірно, є причина, через яку треш став менш популярним у 90-і роки — шляхів для розвитку вже особливо не залишилося.
Рецензія — Dan спеціально для Noizr Zine
Переклад з англійської — Anastezia