Рецензія на лонгплей Funeral Mist "Hekatomb" з повним стрімом альбому
— 9/10
У 2013 році релізи, що виходили на Norma Evangelium Diaboli, не створювали особливого шуму серед блек-метал-ком'юніті, однак саме завдяки їм (наприклад, чудовим лонгплеям від Teitanblood і Dead Congregation) NoEvDia зміг пробитися у верхні ешелони найбільш шанованих блек-метал-лейблів. Мало хто мав настільки великий вплив на сучасний блек-метал, як NoEvDia — адже кожна їхня група абсолютно унікальна і по-своєму вплинула на нове покоління музикантів і в цілому на блек-метал-сцену (я кажу про тебе, Ісландія). Протягом 5 років довгого очікування шанувальники NoEvDia були винагороджені альбомами, багато з яких стали для них приємною несподіванкою, як-то нові релізи від Deathspell Omega, Antaeus, Malign і, нарешті, Funeral Mist.
"Hekatomb", трохи схожий на "Condemnation" Antaeus і "The Synarchy of Molten Bones" DsO, здавалося б, з'явився з нізвідки — всього тиждень тому в мережі була оприлюднена ця несподівана для багатьох шанувальників блеку новина. Останній реліз Funeral Mist, "Maranatha", викликав у мене змішані почуття — це був хороший альбом, проте він все ж був далекий від чудового "Salvation" і його попередника — міні-альбому "Devilry". З моменту випуску останнього релізу минуло 9 років — за цей період Arioch [творець і наразі єдиний учасник Funeral Mist — Noizr] був зайнятий Marduk, додаючи до його звучання таку необхідну лютість.
Дивіться також: Marduk оприлюднили нову пісню "Werwolf"
Анонс про повернення Funeral Mist я сприйняв з одного боку з приємним передчуттям, а з іншого — з турботою про те, що альбом не зможе досягти рівня попередніх релізів. Що ж, зараз я можу з упевненістю сказати, що хвилюватися було не варто: "Hekatomb" — це потужний альбом, який демонструє, чому Funeral Mist були настільки високо шанованими на початку 00-х.
Музично "Hekatomb" знаходиться десь між лютістю "Salvation" і більш стриманим "Maranatha" — роки, проведені в Marduk, безумовно, вплинули на Arioch'а, тремоло-рифи, які полюбляв у минулому, були замінені (здебільшого) інтенсивними акордними рифами з чергуванням епізодичних мелодійних пасажів. Такі пісні, як "Within the Without" і "Shedding Skin", демонструють усю міць і лють Funeral Mist, через які ця група так припала багатьом до вподоби, в той час як треки на кшталт "Naught but Death" (особливо до свого фіналу) і "Pallor Mortis", завдяки своєму більш "полегшеному підходу", дозволяють повільно заповнити вас люттю альбому.
Продакшн "Hekatomb", безумовно, один із кращих, що коли-небудь був у Funeral Mist — все звучить чітко і розбірливо, виведений вперед вокал, дозволяє у повній мірі оцінити роботу Arioch у якості вокаліста, чий рівень виходить далеко за межі стандартних блек-метал-виконавців. Роблячи акцент на рифи, "Hekatomb" є найбільш досконалим і художньо багатим твором Arioch'а, але з менш традиційним підходом до написання пісень, ніж це було в минулому. "Hekatomb" також рясніє добре продуманими семплами, які відмінно вписуються і доповнюють загальну музичну атмосферу, особливо в кінці треку "Pallor Mortis".
Загалом я вважаю, що не міг і уявити собі кращого повернення для Funeral Mist, аніж "Hekatomb". Це не друга частина "Salvation", про яку Funeral Mist просили багато шанувальників, цей альбом відрізняється від того, що я очікував, але в більш новаторському ключі. Він має характерні риси стандартного релізу Funeral Mist і в той же час, додає свіжої крові в уже напрацьовану формулу. Безсумнівно, це один із кращих альбомів, які я чув цього року.
Рецензія — Dan, спеціально для Noizr Zine
Переклад з англійської — Anastezia