Рецензія на альбом Metallica "Hardwired... To Self-Destruct"

Випустивши довгоочікуваний, оповитий усілякими чутками і жартами десятий лонгплей, четвірка з Лос-Анджелеса встановила відразу кілька рекордів. Можливо, навіть антирекордів, адже це перший повноформатний реліз колективу за довгі вісім років, не рахуючи колаборації з Лу Рідом і недооціненого альбому "Lulu". Вельми пишний вихід подвійної платівки гурт супроводив відразу 12 відеокліпами до кожної пісні "Hardwired... To Self-Destruct". Ну і наостанок, це перший LP "піонерів" з часів "Kill 'Em All" (1983), на якому ім'я Хемметта не фігурує у списку авторів музики. Якраз однією з кумедних історій за час роботи над студійником стала розповідь гітариста про те, як він посіяв свій мобільний, на якому зберігав понад 200 дивовижних рифів, після чого не зміг внести до нового запису квартету нічого путнього. Самим же металістам "Hardwired..." запам'ятається також, як перший повноформатний альбомом Metallica, який вийшов на власному лейблі Blackened Recordings.

Новина про те, що "Hardwired... To Self-Destruct" стане дводисковим викликала неоднозначну реакцію шанувальників. Мовляв, навіщо видавати подвійний альбом, якщо там усього 12 треків? Хтось побачив у цьому "хороший понт", а хтось припустив, що так музиканти зароблять вдвічі більше. Однак, судячи з усього, Metallica, яка звикла з року в рік розчаровувати ту чи іншу частину фанів, вирішила вперше спробувати догодити всім. Чи вдалося, давайте спробуємо розібратися.

І так, розгорнувши дводисковое видання з досить-таки дивакуватим оформленням, ми отримуємо два абсолютно різних CD одного альбому. 12 пісень музиканти поділили на два і представили фанам щось на зразок якісного міксу "Death Magnetic", "Kill 'Em All" і однойменного "Metallica" на першому диску і дещо своєрідного поєднання "Death Magnetic" та елементів "Load", "ReLoad " на другому. Загалом звучання "Hardwired... To Self-Destruct" дуже близьке до свого попередника, що за великим рахунком було очікувано. Продюсером релізу знову виступив Грег Фідельман, а Ларс Ульріх неодноразово називав платівку продовженням "Death Magnetic".

На щастя, далеко не все, сказане барабанщиком, стає реальністю, і варто зазначити, що "Hardwired... To Self-Destruct" впевнено перевершує попередній реліз, отримуючи додаткові бали за відчутну бадьорість, різноманітність композицій і підтягнуте звучання інструментів: гітари квартету більше не віддають хрипом, чи-то тріском старого динаміка, а ударні і бас Ульріха тепер звучать куди переконливіше.

Перший диск припаде до душі фанам Metallica, спраглим до галопних ритмів "Whiplash", важких, ритмічних гітарних партій "Holier Than You" і неспішних мотивів на кшталт "Harvester Of Sorrow". Безумовно, на першому CD музиканти зібрали найяскравіші, зухвалі і в міру мелодійні композиції, які раніше виходили у якості тизерів, це однойменна "Hardwired", завзята "Atlas, Rise!" і доволі соковита, хоча й з більш попсовим приспівом "Moth Into Flame". Разом із ними хотілося б виділити потужну, хоч і простішу "Now That We're Dead".

На диску не знайти чогось екстраординарного, між тим навряд чи знайдеться і щось зайве. Квартет грає злагоджено і енергійно, відчутувається драйв, з яким виконані композиції. Тут є швидкість, вдосталь рифів, декілька гідних гітарних соло і відточена майстерність музикантів, яка добре відчувається як у звучанні інструментів, так і в бадьорому вокалі Хетфілда.

А ось вже наступний диск став такою собі збіркою музичних експериментів четвірки. На CD 2 переважають средньотемпові композиції з рваними ритмами, все це дуже далеко від характерних особливостей жанру треш-метал, але необґрунтовану полеміку на кшталт "після "Master Of Puppets" нічого путнього не писали" навіть не варто починати.

Диск по-своєму цікавий, хоча і не викликає бажання від душі помахати головою. Музиканти додали мелодійності, місцями навіть здавалося, що ось-ось розпочнеться балада, але, до речі, на "Hardwired... To Self-Destruct" не знайшлося місця для пісні, під яку можна було б підняти догори запальничку. Порадували динамічні "Confusion" і "Here Comes Revenge", а також вельми швидкісна "Spit Out The Bone".

Зухвалим треком "Murder One" Metallica вшанували пам'ять легендарного лідера Motörhead Леммі, з яким неодноразово виходили на сцену, а також охоче обмінювалися каверами.

Загальний хронометраж альбому значно перевищив позначку в годину. Музиканти як і раніше не відкидають тривалих композицій і деякі з них досягли семи, а то й восьми з гаком хвилин. Це призвело до 77 хвилин звучання, хоча тривалість практично не впливає на підсумкове враження чи якість матеріалу.

Для найвідданіших фанів гурт випустив лімітовану делюкс-версію "Hardwired... To Self-Destruct", вона нараховує і третій диск, що зібрав досить успішні кавери Metallica на Deep Purple, DIO, Iron Maiden, сингл "Lords Of Summer", а також десяток лайв-записів, які раніше не видавалися.

Одного разу Хетфілд підкреслив, що гурт вже давно грає для власного задоволення, іншими словами, музикантам начхати на бурчання критиків і тих, хто з докором махає диском "Ride The Lightning". І незважаючи на те, що "Hardwired... To Self-Destruct" повністю підтверджує слова фронтмена, альбом явно заслуговує на увагу і своє почесне, ювілейне місце у дискографії квартету. І нехай його не перестануть порівнювати із "Master Of Puppets" та докоряти за вісім років очікування, він залишається відчутно щирим і вражаюче бадьорим, а це куди цінніше кількості і навмисне витриманих рамок жанру.

Трек-лист:

CD 1

Hardwired
Atlas, Rise!
Now That We're Dead
Moth Into Flame
Dream No More
Halo on Fire

CD 2

Confusion
ManUNkind
Here Comes Revenge
Am I Savage?
Murder One
Spit Out the Bone

CD 3

Lords of Summer
Ronnie Rising Medley (DIO cover)
When a Blind Man Cries (Deep Purple cover)
Remember tomorrow (Iron Maiden cover)
Helpless (Live)
Hit the Lights (Live)
The Four Horsemen (Live)
Ride the Lightning (Live)
Fade to Black (Live)
Jump in The Fire (Live)
For Whom The Bell Tolls (Live)
Creeping Death (Live)
Metal Militia (Live)
Hardwired (Live)

Дивіться усі кліпи Metallica на пісні нового альбому "Hardwired... To Self-Destruct"

Текст — Юрій Сомов