Потяг до саморуйнації: Anaal Nathrakh "The Whole of the Law"

Людину тягне до саморуйнації протягом усього життя; згубні враження та відчуття є частиною вічної людської супутниці — меланхолії. Вона викликає у нас стан перманентного незадоволення реальністю, а з ним і потяг до темних сторін життя, здебільшого емоційних. Для таких Anaal Nathrakh — бажане джерело агресії і ненависті, яке без жалю захльостує із головою, болюче, але у тій же мірі солодке.

З часів перших демо музиканти випустили 9 альбомів, але їх пріоритети залишилися незмінними — новий LP "The Whole of the Law" створений все з тієї ж єдиною метою принести на час у цей світ аудіо-армагеддон, звукову оболонку, що приховує найбільш темну сутність людини. Для цього хлопці використовують весь доступний арсенал із грайнду, індастріалу, дет- та блек-металу, а в якості натхнення звертаються до праць Ніцше і Шопенгауера.

Цілком природно, що колектив, який взяв за мету передати подібне відчуття, не жалітиме своїх слухачів. Щільність та важкість звучання у новій роботі не пом'якшилися: бласт-біти і тремоло превалюють, демонічний вокал V.I.T.R.I.O.L.'а проникає під кору головного мозку, примушуючи кровоточити. Структура пісень залишилася незмінною, як і властива їм деструктивна атмосфера.

Поекспериментувавши на останньому альбомі "Desideratum" з дарквейв-електронікою, яка вельми органічно поєднується з індастріальним нальотом, музиканти не стали розвивати цю сторону, застосувавши пульсуючі електронні семпли лише у декількох треках, але додавши фрагменти церковних монодій, приємно урізноманітнивши цим звучання. Майже повністю зникли нойзові крики і верески, які викликали мігрень на минулих релізах гурту.

Мелодійна сторона англійців на "The Whole of the Law" помітно зросла: чистий вокал Дейва Ханта звучить епічно у тій же мірі, що й музика, яка супроводжує його у приспівах. Звична міць голосових зв'язок не здивує фанатів, а ось перехід на фальцет а-ля King Diamond в "Extravaganza" багатьох здивує. Мелодійні соло Міка Кінні немов проблиски світла пробиваються крізь затягнуті мороком треки і лише посилюють загальне відчуття первозданної розрухи.

Обкладинка чудово відображає той досвід, який має пережити слухач: 11 приголомшуючих ударів, які потрібно витримати протягом більше 40 хвилин, не рахуючи 2 бонус-треки. Враження, ніби уся ненависть і гіркота людського духу витягнута і вміщена в інформаційні кілобіти, щоб передаватися, подібно вірусу, через органи слуху. Вставлення навушників у цьому випадку рівносильне самоприковуванню до тортурного пристрою, а таке задоволення межує із мазохізмом.

Переваги і недоліки "The Whole of the Law" цілком залежать від слухача; ті, хто подолають брутальність і важкість релізу, його початкову дискомфортність, відкриють у монструозній зовнішності внутрішню красу, іншому ж слухачеві матеріал може здатися "антимузикальним" і нудним. Хто залишиться однозначно задоволеним, так це фанати колективу, адже альбом зберіг у собі всі достоїнства попередніх робіт і не втратив у якості.

Все у цьому світі має два боки однієї медалі, і музика не виняток: є світлий бік, що покликаний бути фоном, нічим не обтяжувати і дарувати умовні "+5 до настрою", з якою співіснує і зворотній бік, де звуки сповнені люті й темряви. І якщо твердження, що "страждання веде до досконалості" — істинно, то кращої панацеї від стагнації, аніж музика англійського дуету Anaal Nathrakh не існує.

Автор рецензії — Олександр Твердохліб
Переклад з російської — Anastezia