Керрі Кінг: "Моєю метою було написати пісні, які фани назвуть гімнами"
У списку найбільш очікуваних альбомів 2015 року за версією журналу "Loudwire" можна впевнено ставити ще одну позначку. 11 вересня американські треш-металісти, класики свого жанру Slayer прогриміли важкими акордами, видавши одинадцяту студійну платівку "Repentless". Варто зазначити, що реліз альбому припав не на кращі часи для гурту. Проте музиканти, обіцяючи фанам один із найважчих записів за 34 роки кар'єри, частково стримали своє слово.
Керрі Кінг: "У всіх моїх друзів, хто вже слухав новий матеріал, на губах просто застигало "f *uck", а це говорить мені про те, що матеріал і справді крутий."
"Repentless" — досить цікавий студійник, що зібрав у процесі запису безліч цікавих фактів. Платівка пройшла складний шлях, зумовлений смертю легендарного учасника колективу Джеффа Ханнемана, що стало для Slayer неабиякою втратою і зробило "Repentless" тематичним альбомом, присвяченим гітаристу. Безумовно, запис сповнений різних емоцій, які виражені, як у музиці, так і в текстах пісень.
Сьогодні можна сказати, що Slayer залишили два справді геніальних музиканти, оскільки незабаром після смерті Ханнемана з гурту пішов і відомий ударник Дейв Ломбардо, зіславшись на розбіжності за контрактом. Таким чином, платівка була записана вже з двома новими учасниками: гітаристом Exodus, Гері Холтом, а також досить близьким для колективу Полом Бостафом (Exodus, Forbidden), який вже двічі займав місце за ударною установкою Slayer. Останній альбом за участі Бостафа, "God Hates Us All", був записаний у 2001 році, і що цікаво, випущений так само 11 вересня.
"До того, як я став учасником гурту, я був фаном, зараз я ударник у цьому колективі, але це зовсім не означає, що я більше не фанат. Просто мій квиток коштує дешевше," — коментує Пол Бостаф
Як висловився Том Арайа, для перших записів музикантам вдалося "вкрасти" Ґреґа Фідельмана, звукорежисера, відомого тісною співпрацею із Metallica. Однак закінчив роботу над "Repentless" продюсер Террі Дейт, до переліку робіт якого входять альбоми гігантів Pantera, Slipknot, Dream Theater та інших вельми популярних колективів.
Керрі Кінг: "У якійсь мірі Террі "бачив" наші нові пісні краще, ніж я і Том, підштовхуючи нас. Це був правильний крок, він зробив неймовірну роботу."
У квітні 2014 року гурт підписав контракт з одним із "найважчих" лейблів Nuclear Blast, вперше видавши платівку під цим брендом. До альбому увійшли дванадцять композицій, загальний хронометраж яких складає майже 42 хвилини.
- Delusions of Saviour
- Repentless
- Take Control
- Vices
- Cast the First Stone
- When the Stillness Comes
- Chasing Death
- Implode
- Piano Wire
- Atrocity Vendor
- You Against You
- Pride in Prejudice
Керрі Кінг: "Ми намагаємося не озиратися, не повторювати себе і завжди дивитися вперед. Запис альбому тривав 6 років, і моєю метою було написати такі пісні, які фани назвуть гімнами. Коли ми будемо грати ці пісні наживо, Том співатиме, наші шанувальники просто будуть кричати, тому що я впевнений, вони відчують, що всі вони є частиною цих пісень."
Поки Керрі Кінг читає відгуки по губах своїх приятелів, розберемо матеріал уважніше. Похмурий альбом відкривається не менш характерним, але вельми одноманітним інтро "Delusions Of Saviour", яке зовсім не передає бажання музикантів відіграти найважчий диск у їх дискографії. А ось другий, однойменний трек "Repentless", втім, як і наступний "Take Control", зриваються зі старту подібно пекельним гончим, відкриваючи слухачеві класику Slayer. Треш за підручником, ніяк інакше. Гітари видають шалені, важкі рифи у той час, як Пол Бостаф щосили колотить по бочках. Вокал – типовий, потойбічний, параноїдальний крик Арайа, який досить майстерно лягає на загальний скажений ритм.
Після другої і третьої композиції музиканти беруть тайм-аут на час найближчих "Vices", "Cast The First Stone" і "When The Stillness Comes", граючи дещо змішані рифи, невпевнений ритм, який ніяк не може вирватися вперед з монотонної рутини. Розгойдавшись, Slayer видають досить швидкі, потужні "Chaising Death" із шаленими криками Арайа про безвихідь, та "Implode", наділений просто вибуховим соло. Дев'ятий трек "Piano Wire" став черговою родзинкою альбому, незавершеною піснею Джеффа Ханнемана. Непоганий старт, але, враховуючи, що дописував її вже Керрі Кінг, "Piano Wire" не пішла далеко від своїх попередників, загубившись у приспіві у такій же одноманітності. У галопному, трешеву ритмі проходимо композиції "Atrocity Vendor" і одну з найшвидших і найважчих на альбомі "You Against You". Завершує платівку, на жаль, також дещо затягнутий і надокучливий мотив "Pride In Prejudice".
В цілому, диск слухається легко, невимушено, так як різні за характером пісні чергуються і не зливаються в один мотив. Варто сказати, що "Repentless", незважаючи на присутність і справді важких, швидких і досить якісних композицій, не здивує слухача черговими "Angel Of Death" або "Raining Blood". Альбом цілком почесно займає свою позицію у дискографії металістів, але з приводу його гучного релізу, все ж, можна посперечатися. Автором музики у більшості пісень став Керрі Кінг, що порядком вплинуло на загальну характеристику платівки. Втім Slayer так само зберігають класичний образ, не змінюючи своєму стилю протягом багатьох років.