Фільм "Металістка" (Málmhaus)
— 7/10
"Металістка" ("Málmhaus") — це фільм, який розповідає про сімейну драму, що трапилася у невеликому ісландському селищі. Трагічна смерть старшого сина-металіста призвела до віддалення членів сім'ї один від одного і погіршення стосунків між ними. Кожен із родичів знаходить свій спосіб подолання болю від гіркої втрати. Головна героїня фільму, молодша сестра загиблого хлопця, ховає своє горе, занурившись у метал-світ покійного брата.
У кінокартині автори прямо не повідомляють скільки саме минуло років після трагедії, проте можна припустити, що близько 9. Перше, що ми нам показують — це те, як протагоністка, помітно подорослішавши, марно силується виїхати із села в місто. Режисер намагається продемонструвати бунтарську поведінку важкого "підлітка", який своїми нелогічними, часто агресивними діями, старається достукатися до дорослих. Ідея та завдання картини є цілком зрозумілими, проте їх реалізація викликає питання.
Одним із головних суперечливих місць фільму, через яке виникає непорозуміння стосовно того, що відбувається на екрані, є підбір акторів. Зазначимо, що персонажі у стрічці зіграні добре, але суттєва на вид різниця у віці між молодими героями і акторами, які їх грають, помітно відчувається. Через це вчинки дівчини викликають сумніви в її психічному здоров'ї. Те, що в принципі можна списати на дурість і незнання молодості (у фільмі металістці має бути приблизно від 19 до 21 років), досить складно співставити із зовнішністю дорослої актриси.
У кінематографі можна знайти безліч прикладів, коли ролі молодих персонажів грають дорослі актори, але, завдяки старанням гримерів і ретушерів, різниця у віці не так кидається в очі. У випадку з металісткою залишається лише вірити, що істерична поведінка на екрані належить молодій дівчини і всьому причиною є її юність. Тому мені особисто першу половину фільму довелося боротися із бажанням вимкнути фільм, бо спостереження за дикими вчинками "молодої" жінки у футболці Judas Priest або Slayer почали вельми набридати. Крім того, готуйтесь до того, що перші 30, а то і 40 хвилин кінострічки вам здадуться затягнутими.
У мене зацікавлення "Металістка" почала викликати з другої частини, коли дівчина відкрила для себе black metal. Знайомство з новим жанром дозволило героїні виплеснути свій біль і страждання в музиці і поціновувачі true and evil, напевно, оцінять її експерименти. Друга половина фільму не обійдеться без дивних і необдуманих вчинків дорослої дитини, однак цю частину буде супроводжувати похмура атмосфера black metal, завдяки якій, як не дивно, дівчина зможе достукатися до своїх рідних, підштовхнути їх до відкритого діалогу і, тим самим, об'єднати. У стрічці також буде піднята тема релігії, яка (представлена в особі колишнього неформала священика) буде показана головним моральним оплотом села і підтримкою її місцевих жителів. До речі, дивлячись далеко не перший художній фільм про металістів, церква чи її представники, так чи інакше були задіяні майже у кожній із цих кінокартин.
Стисло про головне
Загалом "Металістка" — це непогане кіно, яке явно орієнтоване не на широкий загал. Назва фільму і дівчина з корпспейнтом на постері повинні викликати інтерес у металхедів, які будуть чекати від кіно більше музики та відповідною до атмосфери атрибутики. Однак цільового глядача насамперед занурять у сімейні конфлікти, які займають основне місце у стрічці. Будьте готові до того, що музика є лише допоміжною ланкою у створенні образів героїв, тому важкі рифи з екстремальним вокалом у виконанні дівчини-металістки ви почуєте буквально кілька хвилин за півтори години. Натомість ви отримаєте важку драму, яка піднімає важливі питання про те, як пережити втрату близьких людей і не дати скорботі поглинути себе без залишку. Непогана гра акторів, відмінно передана атмосфера провінційного життя на тлі прекрасних видів Ісландії створюють пригнічений, гнітючий настрій і саме в цих умовах буде показано створення героїнею black metal музики.
Автор — Anastezia
Фото: facebook.com/metalheadfilm