Darkher "Realms": Маленький темний світ Джейн Віссенберг
Обговорюючи дебютну платівку Darkher, мабуть, не перебільшимо, назвавши альбом одним із найочікуваніших. Тут не варто гіперболізувати і стверджувати, що 43-хвилинний реліз подарує слухачеві щось взагалі раніше нечуване. Ні. Однак, "Realms" — один із тих прикладів, коли автор проекту розкриває свій внутрішній світ настільки широко, що дозволяє кожному проникнути у найбільш потаємний його куточок. Коли він ділиться найщирішими почуттями і переживаннями, а музикою стають його неприкриті емоції: страх, слабкість, любов, нерішучість.
Ці самі двері Джейн Віссенберг привідкрила у 2014 році, випустивши дебютний EP "The Kingdom Field". Відвертий міні-альбом настільки вразив аудиторію, що очікування його прямого продовження, яким і став повноформатний "Realms", перетворилося на справжній ажіотаж, нехай поки і у невеликому колі шанувальників.
Варто зазначити, роботи Джейн Віссенберг не стануть на одну полицю з іншими релізами. "Realms", як і його попередник, альбом не для кожного дня, і саме так його варто розглядати. Перш за все причиною цього є відсутність певного жанру. Дев'ять різнохарактерних треків, які відрізняються один від одного суцільним умиротворенням акустичних гітар і рідкісними спалахами агресивних акордів, не піддаються єдиному визначенню. Платівка несе у собі елементи темного фолку, пост-рокові риси. Часом, мотиви, які можна охарактеризувати не інакше, як думові або навіть готичні. Поряд із цим автор робить акцент на ліриці, емоціях, будуючи той чи інший трек на мелодії всього лише однієї гітари або ж буквально декількох інструментів. Віссенберг уникає зайвого аранжування і звукових ефектів, представляючи слухачеві максимально просту і вражаюче відчутну форму подачі своїх ідей.
При цьому, незважаючи на те, що більшість хронометражу займають дійсно найпростіші акустичні партії і м'який вокал, альбом несе у собі неймовірну атмосферу. Його динамічні, час від часу навіть драматичні композиції здаються скоріше саундтреками до хорору, історії темного, прихованого світу Джейн Віссенберг. Автор постійно балансує на межі м'якості і брутальності, деякі пісні виявляються зовсім непередбачуваними.
Сьогодні в обговореннях "Realms" творчість Джейн Віссенберг часто порівнюють з роботами американської виконавиці Челсі Вульф. Безумовно, думка є суб'єктивною, проте, спільного у них не так вже й багато. Музика Челсі Вульф навіяна темними мотивами, це їх своєрідна подача у форматі електроніки або у жанрі ембієнт. Що ж стосується Darkher, Віссенберг, безпосередньо, є автором цих темних мотивів. Можливо, шанувальники знаходять схожість у сіро-чорних тонах, багатогранній ліриці і образах цих музиканток. І все ж Darkher більше нагадує соло-проект Black Mare американської виконавиці Сери Тіммс, а своєю чуттєвістю — пронизливу манеру виконання Амалії Бруун у її проекті Myrkur або також норвезький проект однієї учасниці Sylvaine.
Якщо ви знайомі з міні-альбомом "The Kingdom Field", у такому разі серед композицій повноформатного альбому вас чекає вже відомий трек "Foregone". Решта вісім подарують вам нові враження, нові образи і нові судження про творчість Джейн Віссенберг. "Realms" цілком виправдав усі надії, зрощені автором попередньо. Платівка вийшла 19 серпня на лейблі Prophecy Productions. Сьогодні для найвідданіших фанів проект приготував лімітовану версію видання, дводискову книгу, а також чорний, прозорий і мармуровий вініл.
Автор — Юрій Сомов