"Змішання жанрів – прояв наших музичних смаків": Інтерв'ю з Khôrada
Завжди здавалося, що розкол всередині гурту, а тим більше рішення його учасників розбігтися всупереч вже досягнутому успіху, є досить сильним ударом під дих, який негативно впливає на натхнення і сміливість через роки розпочати все з нуля. Проте історія знає чимало прикладів, коли розпад колективу виявлявся не стільки негативним явищем, скільки потужним фундаментом для вельми сильних і потенційно успішних проектів його колишніх музикантів.
Так у 2016 році, тільки-но переступивши позначку в 20 років, американські фолк/дум-металісти Agalloch, які встигли стати зразком для низки гуртів споріднених жанрів, раптово повідомили про свій розпад. Проте досить скоро шанувальники віртуозів із Портленда (штат Орегон) дізналися про новий колектив Khôrada, до складу якого увійшли екс-учасники Agalloch, Езоп Деккер (ударні), Джейсон Уолтон (бас) і очоливший проект Дон Андерсон (гітара), а також чудовий вокаліст Аарон Джон Грегорі з Giant Squid.
У липні 2018-го музиканти випустили досить яскравий і неординарний дебютний реліз, з яким примножили багатогранність своїх попередніх проектів у кілька разів. Альбом під назвою "Salt" зі старту отримав високі оцінки критиків і сподобався колекціонерам-естетам. Незабаром після виходу дебютної платівки Noizr Zine розпитав учасників Khôrada про нову сторінку в їхній кар'єрі, студійне та концертне життя, вихід із попередніх формацій і вплив музики на думку громадськості.
У липні вийшов дебютний альбом Khôrada — перша платівка, перші відгуки... Розкажіть як це, після стількох років розпочати все з чистого аркуша?
Дон Андерсон: Це захоплюючий і корисний досвід, тим більше, що запис був дуже добре сприйнятий пресою. Спочатку, правда, думки слухачів щодо перших треків розділилися, але загальний відгук був неймовірним, і я дуже задоволений цим. Цікаво починати щось заново, тим більше, що я ніколи нічого подібного не очікував у своїй кар'єрі. Раніше я думав, що Agalloch проіснує ще багато років. Але, очевидно, що не всі з нас були з цим згодні.
Аарон Джон Грегорі: Це було неймовірно захоплююче і досить непросте, у кращому розумінні цього слова, завдання. Формування нового гурту, особливо такого, якого із самого спочатку настільки серйозно сприймають і лейбли, і агенти, і шанувальники наших попередніх команд — геркулесова праця. Ми стикаємося з такими речами, як пошук звучання гурту, налагодження робочої атмосфери і оптимізація репетицій — тобто маємо справу з усіма тими завданнями, якими я колись займався у Giant Squid і про які вже ледь пам'ятаю. І бачачи зараз підсумковий результат — готовий альбом у руках прихильників і критиків, а також на полицях у магазинах по всьому світу — це здається просто чимось сюрреалістичним; як ніби наша перша зустріч, як гурту, відбулася не два роки, а десять років тому.
Питання до екс-учасників Agalloch: з боку здається, що після закриття проекту, незважаючи на те, що за плечима залишилися роки праці, ви зітхнули з полегшенням і куди охочіше розпочали роботу над Khôrada. Чи так це?
Дон Андерсон: Усе набагато складніше. Я дуже засмучений тим, як пройшло наше розставання, і це, якщо чесно, було пов'язано зі ставленням Джона [екс-гітарист, вокаліст Agalloch Джон Хаум — Noizr] — він кепсько впорався із цим завданням і поставився до всіх нас з великою неповагою. Тому кожному з нас було непросто пройти через це. Ми знаходимо певне полегшення лише у тому, що нам більше не потрібно терпіти усю цю драму. Khôrada з'явилася після розриву, тобто раніше у нас не було планів робити спільний сайд-проект із Аароном. Ми заснували гурт, аби мати можливість продовжити створювати музику разом.
Але все ж після 20 з гаком років навряд чи можна все почати з абсолютно чистого аркуша, адже Agalloch свого часу вплинув на багато колективів, напевно залишив відбиток і на вас, чи не так? Які головні уроки/прийоми ви винесли з Agalloch і застосували у роботі над матеріалами Khôrada?
Дон Андерсон: Так, це правда. Agalloch у значній мірі був результатом мого написання пісень і стилю гри. І частина цього буде втілена у Khôrada. Що стосується прийняття якихось свідомих рішень, то з самого початку я сказав всім, що хочу продовжувати створювати довгі, епічні та грандіозні пісні з великою кількістю шарів — це було те, що мені дуже подобалося писати і грати в Agalloch. Зараз це може приймати багато різних форм і звуків, тому що це лише підхід до написання і він не встановлює те, яким саме буде риф або мелодія. Так що я був відкритий до цього нового, створеного спільно з Аароном, звучанням і можливості почати все з нуля.
В цілому ж звучання Khôrada кардинально відрізняється від Agalloch. Чи було це початковою метою створити принципово новий саунд і так хвацько змішати різні жанри?
Дон Андерсон: Нашою метою не було грубе копіювання Agalloch або Giant Squid. Ми з самого початку розглядали цю групу, як можливість розвиватися і йти на нові ризики в музиці. Якби ми вирішили повторюватися — це стало б упущеною можливістю, навіть незважаючи на те, що були якісь речі з минулого, які мені хотілося зберегти. Змішання жанрів — прояв наших музичних смаків. Кожен із нас слухає абсолютно різну музику. Крім того, Аарон не є металхедом, на відміну від решти з нас. Ми з Джейсоном [басист Khôrada Джейсон Уолтон — Noizr] росли на хеві-металі, тому ми знаємо це звучання, цей жанр дуже добре. Але у Аарона інший бекґраунд. Таким чином, це повинно було додати у мікс щось нове.
Аарон Джон Грегорі: Я з самого початку знав, що цей проект буде сильно відрізнятися від будь-якої з наших попередніх гуртів. Я часто говорю про це в інтерв'ю, але у мене не було ніякого інтересу у відтворенні Agalloch, а що стосується Giant Squid, то він — сукупність усіх своїх частин, так що я не зміг би його відтворити, навіть якби і захотів. Для мене особисто це було великим викликом — побачити, чи зможу я написати доцільну, потужну музику з людьми, абсолютно відмінними від тих, з ким я звик працювати протягом останніх 15 років.
"Salt" у більшій мірі отримав досить високі оцінки, на багатогранність альбому вказав і наш рецензент. Як ви самі оцінюєте свій дебют? Таким ви бачили перший реліз? Чи всі ідеї вдалося реалізувати?
Дон Андерсон: Так, вважаю, ми всі дуже задоволені цим релізом. Звичайно, є певні речі, які ми будемо мати на увазі при роботі над наступним записом. Але з самого початку я особисто хотів зробити грандіозний, багатошаровий, мелодійний і насичений альбом, і я думаю, у нас це вийшло.
Аарон Джон Грегорі: Абсолютно. Я страшенно пишаюся цим альбомом, але при цьому я насилу можу слухати його зараз після такої інтенсивної роботи над ним протягом останніх двох років. Переслуховуючи кожний свій запис я завжди помічаю речі, які я б міг зробити по-іншому. Те ж саме стосується моїх ілюстрацій. Дивлячись на свої старі роботи я постійно думаю про те, що я міг би зробити їх краще. Але все, що можна зробити у такій ситуації — це використати отримані знання під час наступного проекту.
Маю сказати, що я особливо пишаюся тим, наскільки універсальним та унікальним є "Salt". Мені подобається бачити один відгук за іншим, в яких йдеться про те, що ми "явно" знаходимося під впливом тієї чи іншої групи, про які я навіть не чув! Як сказав раніше Дон у цьому інтерв'ю, я не металіст. Це не означає, що я невіглас! Але я ніколи не чув про Primordial або Solstafir до тих пір, поки Khôrada не почали порівнювати з ними, тому я послухав їх і мені, дійсно, сподобалася їхня музика!
В описі до платівки згадувалося, що "Salt" був написаний під якимось тиском, під впливом мінливості, невизначеності нової ери, ери Трампа. Чи комфортно вам було працювати у таких умовах?
Дон Андерсон: Це було некомфортно, тому що багато людей у США і особливо наші громади відчувають "виснажуючу лють" політики Трампа і, звичайно ж, його дитячу поведінку. На артиста завжди впливає навколишнє оточення, і я завжди розглядав мистецтво як засіб взаємодії і роздумів про світ, в якому він, артист, живе. Здавалося неминучим — якщо не безвідповідальним — не враховувати те, як адміністрація Трампа катастрофічно вплинула на США і на весь світ в цілому.
Аарон Джон Грегорі: Трамп і все, що відбувається у цій країні, в значній мірі поглинуло мої щоденні думки. Я ніколи не відчував стільки занепокоєння і невизначеності — не найкращий час, щоб бути батьком. Тому я, бажаючи зробити максимально відвертий метал-альбом у настільки трагічну епоху, не міг не писати про те, що бачу; не розмірковувати про те, що може бути далі; і не розглядати мою роль у захисті моєї сім'ї через призму всього цього. Я ріс, слухаючи майже виключно політичну панк-рок-музику, таку як Subhumans, тому для мене було природно писати про все це.
При цьому альбом не схожий на крик душі чи спробу закликати суспільство до якихось дій. Що, перш за все, ви намагаєтеся донести слухачеві?
Дон Андерсон: Ну, це залежить від слухача, який саме месседж він побачить... хоча я вважаю, що наші погляди, позиції цілком зрозумілі, як і ті речі, які ми вважаємо важливими. Частина альбому — це спосіб для нас висловити себе у той момент, коли це стає процесом очищення. Але я також сподіваюся, що ми підштовхнемо метал-сцену до обговорення і спонукаємо інших до політичної участі — у тому місці, де б вони, на їхню думку, могли принести більше користі — екологія, робота/праця, фемінізм, рух Black Lives Matter, підтримка транс-спільноти, боротьба з бідністю і так далі.
Аарон Джон Грегорі: Ви маєте рацію в тому, що це [виглядає] трохи цинічно. Це більше тематичний опис того, чого слід дотримуватися, якщо ми продовжимо цей шлях. Це не крик про те, щоб перестати купувати пластик і/або жити заради прибутку. Це, скоріше, твердження про те, що збитки вже завдано. Все, що ми можемо зробити зараз — це уповільнити кінець, щоб у наших дітей було трохи більше часу, аби насолодитися якоюсь подобою здорової, гармонійної та функціонуючої планети.
Як вважаєте, чи здатна музика змінювати світогляд людей? Сьогодні багато музикантів вкладають у свої тексти тематику буднів у США, політику Трампа. Деякі прямо висловлюють своє невдоволення, проте часом здається, що все одно музика залишається музикою, люди її слухають і йдуть далі своєю дорогою.
Дон Андерсон: Я не думаю, що ми змінимо світ. Але варто зазначити, що мистецтво, як правило, перше, що засуджується фашистськими режимами, так що, очевидно, це є загрозою. Я знову-таки вважаю, що ми зможемо покласти успішний початок для обговорення і пролити світло на теми для тієї частини населення, яка, ймовірно, не настільки сильно зацікавлена у політиці. Я пам'ятаю, як слухав ранні записи Megadeth і Dead Kennedys і задавався питанням, у чому ж справа. Тут також можна згадати пісню Testament "Greenhouse Effect" [з англ. "Парниковий ефект" — Noizr] і пригадати, як я, слухаючи її 20-річним, думав, про що ж це було. Тому я уважніше вчитався у її лірику. Так що, я вважаю, що така робота важлива, навіть якщо вона не приведе до імпічменту Трампа або подолає бідність.
Аарон Джон Грегорі: Ті месседжи, що були у піснях про політику, точно змінили моє життя. Такі групи, як Subhumans, Citizen Fish, Conflict, Bad Religion і Dead Kennedys, відчутно вплинули на мої погляди на світ. Звичайно, я все ще думаю своєю головою і приймаю власні усвідомлені рішення, але ці гурти говорили щось, що ви не могли знайти ще ніде у ті дні, крім, можливо, журналів та іншої літератури з крайніми лівими/анархістськими поглядами. Я був вегетаріанцем майже дванадцять років просто тому, що пісні Subhumans і The Smiths відкрили мені очі на варварство м'ясної промисловості.
Розкажіть про вашу співпрацю зі скульптором Седріком Вентворт і головну ідею обкладинки для альбому.
Аарон Джон Грегорі: Седрік Вентворт був професором історії сучасного мистецтва в Академії мистецтв, в університеті, який я закінчив у 2014 році. Мене завжди чіпляли його лекції, його знання у сфері образотворчого мистецтва та вплив на нього подій, які відбуваються у світі. Для Вентворта характерні пристрасть і лють, які сильно проявляються у його творчості, як і в його лекціях. Спочатку я успішно здав іспит із його предмету, а потім продовжив ходити на його лекції, щоб просто послухати, як він говорить. Скоро ми подружилися і разом стали працювати над багатьма проектами. Я провів багато вечорів, випиваючи пиво в його величезній складській студії і розмовляючи про світ, і про те хороше і не дуже лайно, яке у ньому відбувається; і яку саме роботу слід нам, як художникам, створити у якості реакції на ці події. Коли ми в Khôrada стали обговорювати, який саме художній образ ми б хотіли пов'язати з "Salt", я відразу ж згадав про Седріка. І я дуже радий, що хлопці відразу ж підтримали мою пропозицію.
Якось в інтерв'ю Дон Андерсон назвав невелику кількість живих концертів однією із запорук успіху проекту Agalloch, який замість цього прагнув випустити більше "особливих релізів". Які плани у Khôrada на даному етапі? Чи збирається група давати концерти у найближчому майбутньому?
Дон Андерсон: Концерти будуть, але навряд чи ми поїдемо на тривалі гастролі. В іншому випадку я почну збирати ідеї для наступного альбому.
Аарон Джон Грегорі: Ми точно будемо давати концерти, зокрема, спробуємо виступити на якомога більшій кількості літніх фестивалів і провести кілька коротких турів влітку 2019 року. Ми з Доном обидва працюємо вчителями, тому у нас є вільний час у літні місяці в період між семестрами.
Чи буде Khôrada основним проектом для учасників гурту?
Дон Андерсон: Для мене це так. Багато в чому для мене це свого роду заміна Agalloch. У мене завжди була одна основна група (Agalloch), а решту часу я реалізував інші проекти — займався своїм сольником Sculptured і брав участь у записі альбомів Sol Invictus. Так що зараз я сфокусований на Khôrada — це основний колектив, на який я витрачаю свою енергію.
Аарон Джон Грегорі: Зі мною теж саме, проте це не означає, що я несерйозно ставлюся до іншої своєї групи Squalus, яка постійно дає концерти і записує новий матеріал. У червні ми записали новий міні-альбом під назвою "Mass and Power", який стане новим релізом після нашого дебютника "The Great Fish" і буде випущений до кінця цього року на лейблі Translation Loss. Крім того, ми тільки що повернулися з супермінітуру Pacific North West. Але зі Squalus ми також не можемо їхати на гастролі на декілька тижнів. На жаль, відвідуваність концертів не спонукає нас до тривалих турне, поки що як мінімум.
З іншого боку, Khôrada пропонують приголомшливі можливості, тому, звичайно, я збираюся присвятити багато часу і ресурсів, щоб в повній мірі їх використати.
Дон, а як справи у вашого проекту Sculptured? Наскільки нам відомо, у 2016 році група вже була на стадії запису четвертого студійника.
Дон Андерсон: Sculptured спирається головним чином на поетапний запис вдома, і його учасники складають і записують свої партії у себе вдома в Осло, Портленді та Ванкувері. Таким чином все пишеться і записується поступово. Я не поспішаю із цим. Але я наближаюся до завершення запису всіх партій. Барабани, гітари та клавішні вже готові. Далі — вокал. Потім зведення, мастеринг...
У рецензіях на "Salt", з огляду на багатогранність нового проекту, вже активно дискутують на тему того, в якому напрямку буде далі рухатися Khôrada. Ймовірно, у вас є своє певне бачення, яке воно?
Дон Андерсон: Я, дійсно, цього не знаю. Приємно тепер мати якусь відправну точку, але, як і зазвичай під час створення матеріалу, я просто збираюся сісти і почати писати, і потім вже буде видно, що з цього вийде.
Аарон Джон Грегорі: У мене є ідеї, але я не хочу нічого говорити, тому що, як сказав Дон, як тільки ви сідаєте і починаєте писати — в результаті може вийти все, що завгодно. Але я великий шанувальник накладання рифів, мелодій і загалом різних тем одна на одну, аби створити абсолютно нові типи "нашарованих" стилів важкої музики. Ми зробили це на "Salt", і ми збираємося зробити те ж саме на наступному альбомі. Але давайте трохи сповільнимося та отримаємо задоволення від "Salt". Адже він вийшов менше двох тижнів тому!
Noizr: Реліз "Salt" відбувся 20 липня на Prophecy Productions. Замовлення альбому доступне за посиланням.
Інтерв'ю — Юрій Сомов
Переклад — Anastezia G. та Dan Thaumitan
Noizr Zine дякує Austin Griswold за допомогу в організації інтерв'ю
Фото — Cody Keto