Закулісся Antimatter. Нова платівка і виступ у Києві

Театр світла і тіней під керівництвом Міка Мосса, геніального постановника, чиї актори — непідробні емоції. Британський проект Antimatter, пройшовши складний шлях у своїй історії, залишається одним із найбільш цікавих і глибоких у сфері жанрів дарк-ембієнт, готик-рок, неофолк та інших. Кожен альбом гурту набуває унікальних рис, нового звучання і тематичного підґрунтя. Сьогодні Antimatter готують до релізу шостий студійний альбом "The Judas Table", композиції якого незабаром прозвучать і в столиці України. Noizr Zine поспілкувався із лідером проекту Міком Моссом, дізнавшись про нову платівку, майбутній тур і, звичайно ж, про виступ у Києві.

Перш за все, що ви можете сказати про виконану роботу? Наскільки успішним, по-вашому, вийшов альбом?

Мік Мосс: Альбом "The Judas Table" насправді вийшов набагато більш сильною роботою, ніж я очікував. Останні вісім місяців я слухав виключно пісні цього релізу, тому зараз утримуюсь від повторного прослуховування. Я знову повернуся до нього не раніше наступного року. Думаю, тоді я зможу повністю оцінити його.

Концепція останньої платівки "Fear Of The Unique Identity" (2012) відображала проблему "стадного інстинкту", страху самовираження, унікальності у суспільстві. Розкажіть про тематику нового альбому "The Judas Table".

Мік Мосс: На мою думку, велику частину минулих 25 років я мав справу з хворими та егоїстичними людьми, злодіями, експлуататорами, маніпуляторами, самозакоханими типами, хуліганами і психопатами. Я уникав суспільства протягом багатьох років, тому що звик бути мішенню для людей, які сприймали моє вміння співпереживати за слабкість, а мою лагідність за наївність. Мені здається, у якійсь мірі я і був наївний, тому що завжди бачив у людях хороше і часом не помічав очевидні ознаки нарцисичної поведінки. Криза настала близько трьох років тому, коли одна дівчина відчайдушно намагалася використати Antimatter у своїх інтересах. Після цього досвіду я майже повністю втратив себе, поклявшись більше ніколи не довірятися іншій людині. На щастя, я залишив ці думки через рік і навчився довіряти знову. Зараз я став до біса мудрішим і цей альбом стверджує деякі з моїх спостережень, а також висновків, до яких я прийшов і які дозволили мені знайти віру в себе. Важливо відзначити, що я розповідаю про менш ніж десять людей із сотні, з якими я мав справу протягом життя. Дуже шкода, що цій меншині вдалося вплинути на мою психіку таким чином і майже повністю змусити мене відійти від справ. Саме це і було відображено в обкладинці альбому.

Починаючи з альбому "Leaving Eden" (2007) у музиці Antimatter все більше помічається заміна електроніки "живими інструментами", зокрема це акустичні та електро-гітари. Досить роковим став і сингл "Black Eyed Man". Що стало причиною зміни жанру?

Мік Мосс: Я почав свої музичні експерименти з електроніки. Це було ще у вересні 1995 року, коли я заснував сольний проект. Так як мої навички вокаліста і гітариста помітно покращилися я просто реалізовував їх у більшій мірі у своїй діяльності. Так мною були створені ранні роботи Antimatter ("Over Your Shoulder", "The Last Laugh"), де гітарні та вокальні партії об'єднані з важким звучанням синтезатора. Нічого не змінилося з тих пір. Дункан (колишній учасник, співзасновник гурту Дункан Паттерсон — Noizr Zine) на той момент захопився тріп-хопом, тоді цей напрям був дуже популярним, Portishead, Massive Attack. Але він нічого не створював у цьому стилі після виходу в 2003 році "Lights Out", ні в Antimatter, ні як учасник своїх пізніх проектів. Я навіть не розглядав можливість повернутися до звучання альбому, чий реліз відбувся 12 років тому.

Antimatter зараховують до безлічі різних жанрів, останнім з яких став "melancholic rock". Як ви можете прокоментувати такий варіант? І як би ви самі класифікували жанр проекту сьогодні?

Мік Мосс: Antimatter — грандіозний мікс із багатьох жанрів, оповитих темною, похмурою шкірою. Звичайно, деякі пісні меланхолійні, але деякі з них можна віднести до прогрессиву, решту до сінті-вейву і акустичного неофолку. Єдине, мене засмутило, коли близько 10 років тому Antimatter назвали "найсумнішою групою у світі", так як у нашій музиці відображено багато інших емоцій.

Розкажіть про процес запису альбому. Які умови ви знаходите найбільш комфортними для роботи над матеріалом?

Мік Мосс: Я записував альбом у моїй домашній студії (крім барабанів, які були записані у престижній Parr Street Studios у Ліверпулі). Я вирішив вчинити так із самого спочатку, після роботи над синглом "Too Late", який був частково записаний вдома. Я хотів попрацювати тут, маючи можливість довести все до пуття, а не постійно поглядати на годинник у студії, щоб все спакувати і вчасно піти. Все вийшло, дійсно, здорово, що надихнуло мене продовжити працювати вдома.

У музиці Antimatter приховано безліч емоцій, у ліриці велика кількість переживань, глибокого сенсу. Як з'являються пісні проекту? Що частіше приходить першим, мотив або потрібні слова?

Мік Мосс: Пісні створюються між моїми численними сесіями із акустичною гітарою і вокалом, тому неможливо з точністю визначити скільки знадобитися часу від початку і до кінця. Наприклад, пісня може бути написана в один присіст, а потім я можу залишити її і закінчити роботу над нею лише кілька років потому. Інші пісні створюються повільно протягом багатьох сесій, або при будь-якому іншому розкладі. Тут немає ніякого чіткого правила, за винятком того, що зазвичай я знаю про що хочу написати і це переростає у певний внутрішній джем-монолог із самим собою. Потім я адаптую акустичні пісні у повноцінний груповий сценарій, який базується на барабанному дробі і динаміках, які звучать у моїй голові поки я пишу. У моїй домашній студії я створюю демо, на основі яких пізніше записується альбом. Наразі для мене це добре налагоджений спосіб роботи, де все відбувається саме собою.

Розкажіть про командну роботу, хто працював із вами над створенням нового альбому?

Мік Мосс: Звісно, я знову самотужки написав усі пісні, запросивши сесійних музикантів для запису додаткових інструментів, що додало трекам характерних особливостей. В основний кістяк сесіонщиків увійшли басист Сент Хьюз, барабанщик Ліам Едвардс, скрипалька Рейчел Брюстер, яка повернулася до гурту знов, а також Дженні О'Коннор, яка стала п'ятою студійною вокалісткою Antimatter після Мішель, Хейлі, Амелі та Вік. Усі ці люди працювали зі мною на минулих релізах Antimatter. Я також залучив до запису Кевіна Данна, Глена Бріджа і Девіда Холла у якості соло-гітаристів, а спеціальним гостем виступила італійська вокалістка Kirayel.

Наскільки відомо, після перших успіхів дебютної платівки Antimatter гурт самостійно фінансував свій перший європейський тур. Розкажіть про нього.

Мік Мосс: Дункан займався фінансуванням цих гастролей, які також стали і моїм першим турне. Це був нетривалий тур на чотири концерти, після якого я повернувся додому. Він став справжнім випробуванням для мене, так як у той період я страждав від підвищеної тривожності. Разом із Денні Кавана (учасник групи Anathema — Noizr Zine) ми намагалися впоратись із цією проблемою і я прийшов до висновку, що деякі виступи можуть стати більш похмурими за рахунок барабанщика, а не чортової випивки, тому від неї відмовилися. У перші дні я зазвичай брав із собою на сцену пляшку текіли, що не дозволяло мені нормально виконувати свою роботу, хоча при цьому деякі виступи мені все ж абияк вдавалися. Тепер я виступаю тверезий, і роблю так добрих кілька років.

Які очікування у колективу щодо майбутнього туру сьогодні?

Мік Мосс: Просто вийти, залучитись у нашу гру і зануритись у виступ. Це завжди особливий час для нас. У сет-лист майбутнього туру я сподіваюсь включити більшу частину матеріалу з нового альбому. Адже кожного разу, граючи щось нове, ти немов вирушаєш до незвіданого. Це подорож як для нас, так і для аудиторії. Я також як і раніше граю один із треків Sleeping Pulse (проект Міка Мосса і Луїса Фазендейро — Noizr Zine) у кожному новому турі, і в цей раз ми будемо грати "Gagging Order". Цьогорічний сет-лист для "Judas Tour" відображає досить багато змін у порівнянні з нашими попередніми шоу.

Весь жовтень пройде з концертами у Польщі, Німеччині та Швейцарії. В основному це Західна і Східна Європа. Чи планується розширення списку країн, континентів, які відвідає Antimatter із новим альбомом?

Мік Мосс: Кожен тур Antimatter проходить у два етапи, тому в квітні 2016 року ми повернемось знову і поїдемо в ті країни, в яких раніше ще не бували. Сподіваюся, до цього списку також потраплять Франція та Італія. Хочеться сподіватися!

Чого варто чекати київським слухачам? Що готує для них Antimatter на Doom Over Kiev?

Мік Мосс: Це наш перший виступ в Україні, тому ми постараємось зіграти якомога більше пісень протягом сету. Я впевнений, що частина аудиторії чекала достатньо довго, аби почути цей матеріал наживо!

За останні роки для участі у турах неодноразово запрошувалися інші музиканти і вокалістки. Хтось приїде з групою для виступу в Києві?

Мік Мосс: У Києві буде той же концертний склад гурту, до якого увійшли поточні і колишні сесійні музиканти Antimatter. Ці люди грали разом на кожному релізі з моменту виходу в 2005 році "Planetary Confinement", і тепер ми можемо зіграти повністю будь-який трек із дискографії. Я маю на увазі, що цілком відмовився від ідеї запрошувати "сесійних концертних музикантів", і надалі я буду дотримуватися цього ж складу.

Британці Pantheist, шведський гурт When Nothing Remains і російсько-український проект Kauan також серед учасників фестивалю в Києві. Що ви можете сказати про групи, з якими поділяєте сцену?

Мік Мосс: Недавно хтось звернув увагу, що ми грали з Pantheist у 2002 році на Dutch Doom Day. Пам'ятаю, в другій половині дня я так накидався текілою, що організатори були змушені вивести мене назовні. Один із них, притримуючи мене, ходив зі мною на свіжому повітрі, аби привести до тями і хоч трохи протверезити. І лише після цього я зміг вийти на сцену і заспівати. :/

Інтерв'ю — Юрій Сомов
Переклад — Anastezia
Фото: 2