Петер Тегтгрен – про Pain, Lindemann, Hypocrisy і роботу на студії
Засновник і співзасновник гуртів Pain, Hypocrisy і Lindemann, власник успішної звукозаписуючої студії, учасник кількох музичних проектів Петер Тегтгрен давно завоював славу трудоголіка у метал-ком'юніті. Незважаючи на популярність своїх колективів, музику іменитий шведський продюсер і мультиінструменталіст сприймає як хобі, більшу частину часу присвячуючи студії The Abyss, у портфоліо якої — багато культових альбоми, включаючи "Enthrone Darkness Triumphant" Dimmu Borgir, "All Shall Fall" Immortal, "Mardraum: Beyond the Within" Enslaved, "Khronos" Rotting Christ, "Diabolis Interium" Dark Funeral, "Follow the Reaper" Children of Bodom та багато інших релізів.
Перебуваючи на гастролях на підтримку нового альбому проекту Pain "Coming Home", Тегтгрен люб'язно погодився зустрітися із журналістами Noizr і відповісти на кілька наших запитань. Нижче — розшифровка розмови із музикантом, яка проходила перед концертом у Києві.
Майже чотири роки минуло з моменту вашого останнього візиту до Києва — чи залишилися якісь спогади, пов'язані з Україною, її столицею і глядачами?
Петер Тегтгрен: Так, залишилося багато гарних спогадів. Завжди здорово приїжджати сюди. Ми постійно робили такий трикутник — Київ, Москва і Санкт-Петербург — із Hypocrisy так само. Це завжди було кращим варіантом і кожен раз все було здорово: добра їжа, добрі люди і чудовий натовп, і я дуже сподіваюся побачити те ж саме сьогодні.
До Києва ви привезли нову платівку Pain "Coming Home". У деяких інтерв'ю ви говорили, що нові пісні будуть чудово звучати вживу. Що можете розповісти про турне на підтримку першого за п'ять років лонгплею?
Петер Тегтгрен: Зараз ми катаємо другу частину європейського турне і воно проходить чудово. Були, правда, деякі проблеми, плюс було обмаль часу для всіх причетних до гастролей. На жаль, між першою частиною туру і поточною була велика перерва. Я знав, що буде продовження, але нам довелося довго чекати, бо багато хто був змушений займатися іншими речами, включаючи музикантів гурту і необхідної нам команди. Так що це був найбільш ранній час, коли ми змогли відправитися на гастролі. Я пам'ятаю минулого разу, коли ми випустили останній альбом, ми фактично почали тур з України і Росії, а тепер робимо все навпаки.
Ваші надії щодо нового альбому виправдалися?
Петер Тегтгрен: Знаєте, завжди хочеться більшого [усміхається]. Хоча ми отримали хороші відгуки, рецензії тощо.
Цей альбом насправді є мікс-альбомом. Те ж саме почасти можна сказати про "Nothing Remains the Same" — тут є і багато повільних пісень, і багато швидких, і багато хітових пісень — це хороший мікс. Останній реліз вийшов більш таким на одній хвилі, а цей йде то вгору, то вниз — у різних напрямках. Експерименти — це добре. Pain нічим не обмежений, він там, де він повинен бути, і він може рухатися у будь-якому напрямку. Головна ідея його створення із самого початку полягала у тому, щоб експериментувати на студії і вчитися використовувати електронні інструменти, семпли тощо, і я намагаюся продовжувати це робити.
Якось ви сказали, що за останні чотири роки на вас дуже вплинула творчість Девіда Боуї. Це якось відобразилося на новому альбомі Pain?
Петер Тегтгрен: Не дуже. У моєму світі неможливо навіть доторкнутися до його пісень [усміхається]. Якщо чесно, мені не дуже подобається те, що він почав випускати з кінця 70-х, мої улюблені речі у нього це "Hunky Dory", "Ziggy Stardust", "Aladdin Sane", "Diamond Dogs", само собою, останній альбом ["Blackstar" — Noizr] і "The Next Day". Все інше мені не дуже подобається. Не знаю, "Starseed" може трохи нагадувати його теми або частково "Coming Home", для якого я вперше виконав партії акустичної гітари.
Це музика Боуї підштовхнула вас до космічної тематики?
Петер Тегтгрен: Ні, я сам. Пісня "Starseed" — про те, що з нами трапиться після смерті. Чи є ми зоряним насінням, загубленим у цьому величезному Всесвіті, який насправді може виявитися тривимірною ілюзією. Якщо ви почнете думати про це, то зійде з розуму.
Наукова фантастика, прибульці... Чим ви надихалися, працюючи над треками?
Петер Тегтгрен: "Black Knight Satellite" вона про... Знаєте, Тесла і багато інших говорили, що щось зверху посилає вниз сигнали. Це було ще до того, як люди змогли піднятися у космос, подивитися і вже потім це якось ідентифікувати — наблизитися і доторкнутися до нього вони так і не змогли.
І, звичайно ж, у "Shut Your Mouth" у нас є інопланетянин, але більше ніяких тем про космос у Pain немає.
Усі барабанні партії нового альбому Pain виконав ваш 18-річний син Себастьян. Вони як і раніше належать вам чи син також брав участь у їх написанні?
Петер Тегтгрен: На той момент йому було 17 [сміється]. Так, ми працювали над ними разом. Він додав кілька штрихів до альбому, і хотів зробити набагато більше, але я сказав йому, щоб він притримувався професійного підходу, мислив у дусі AC/DC, більш конкретно.
Наскільки знаємо, він також є автором треку "Soldier of Fortune" Hypocrisy.
Петер Тегтгрен: Ми разом склали цю пісню у 2013 році. А зараз ми з січня працюємо на студії, пишемо музику, і у нас вже є близько 20 пісень. Ми поки не знаємо, для якого саме проекту їх готуємо. Це не для Hypocrisy, не для Pain, це для чогось іншого, але ми ще не вирішили. Ми просто пишемо пісні, тому що нам дійсно подобається це робити.
У 2016 році він дебютував у якості концертного музиканта Pain. Певно, це здорово виступати із власним сином на одній сцені.
Петер Тегтгрен: Так, це здорово. Він грав на барабанах протягом першої частини цього туру, замінюючи Девіда [барабанщик Pain Девід Валлін — Noizr], і виконав неймовірну роботу.
Сьогодні він також зіграє разом із вами у Києві?
Петер Тегтгрен: Ні, Девід вже повернувся до роботи. Він у Pain 14 років, тому є головним барабанщиком. Себастьян тільки допомагав, бо Девід повинен був бути тоді вдома.
До слова, останній реліз Hypocrisy вийшов у 2013 році. Чи плануєте повернутись до цього проекту в найближчому майбутньому?
Петер Тегтгрен: Так, але я не знаю коли. Ми просто повинні знайти правильне натхнення і момент. Справа не в грошах, а в тому, щоб знайти потрібне натхнення.
Раніше ви говорили, що всі ці проекти для вас є хобі.
Петер Тегтгрен: Для мене все — хобі, це музика, це те, чим я люблю займатися. Якщо ви ставитеся до цього як до роботи, яка приносить вам дохід, то музика почне трохи змінюватися. Тому краще сприймати її як хобі, інакше ви підете невірним курсом і опинитеся там, де вам бути не слід.
Ви зізнаєтеся, що ненавидите свій голос і що менеджер наполягла на тому, аби ви заспівали на новій платівці.
Петер Тегтгрен: Так, це була Санна [Санна Барк — Noizr], мій менеджер, вона змусила мене співати [усміхається].
Які ще були варіанти? У Pain міг би з'явитися інший вокаліст?
Петер Тегтгрен: Подивіться, що вийшло з Lindemann. Так виглядає Pain із вокалом Тілля.
Окрім музичної діяльності, ви також є успішним музичним продюсером — звідси питання: так званий "слух звукоінженера" — це те, що з людиною від народження або його можна якось розвинути? Якщо другий варіант, то як це зробити?
Петер Тегтгрен: У мій час не було інтернету, тому не можна було подивитися, як працюють інші люди. Крім того, я жив у дуже маленькому містечку, так що повинен був вчитися на власному досвіді. Через якийсь час ти вже трохи знаєш, які частоти потрібно зрізати з малого барабану або гітари, щоб вони звучали не так погано і тому подібне. Усі ці інструменти мають різні характеристики, тому ви не можете просто сказати "зроби це" або "зроби те", тому що різні гітари звучать по-різному, те ж саме стосується різних підсилювачів, динаміків, мікрофонів і так далі — усі вони мають різні характеристики. Це те, що вам потрібно вивчити. Чим більше у вас досвіду — тим краще. І, звичайно, якщо у вас хороший слух, це допомагає ще більше.
Тобто тут немає суворого правила — вам не потрібно бути професійним музикантом із відмінним слухом, щоб працювати з музикою у якості звукоінженера, чи не так?
Петер Тегтгрен: Ні, але само собою ви повинні вміти відчувати музику. Це все одно що говорити сліпому хлопцеві управляти машиною. Якщо він може трохи бачити, то він може і трохи водити, те ж саме зі слухом. Якщо ви погано чуєте музику, тоді ви не зможете щось виправити.
Частина професіоналів говорить про те, що у продюсера-початківця повинні бути приклади, із якими йому необхідно чесно порівнювати свої роботи. А як що до вас? Які роботи у продакшені ви б могли назвати еталонними і на які ви б радили рівнятися новачкам?
Петер Тегтгрен: О, боже, я не знаю! [усміхається] Усе в музиці — лише питання вашого особистого смаку, тут немає нічого на кшталт "це добре, а це погано". Усі люблять різні речі.
Але що стосовно вас? Ми вже знаємо, що вам подобається Девід Боуї...
Петер Тегтгрен: Я б так сказав, Девід Боуї — це добре, якщо ви хочете писати музику, але коли справа доходить до продакшену, вам слід думати про щось інше. Якщо ви не фанат дет-металу і подібної музики, але загалом вам подобається метал, я б радив альбом "Mutter" Rammstein. Він дуже хороший, тому що в ньому багато різних елементів — у ньому є оркестрові партії, важкі гітари, гарне звучання барабанів — він може бути хорошим орієнтиром.
Як ви вважаєте, чи можна говорити про якісь тенденції у продакшені? Наприклад, зараз багато хто повертається до вінтажного обладнання.
Петер Тегтгрен: Так, це те, що я роблю. Я підключаю всі мікрофони до вінтажного обладнання, а потім переношу все на комп'ютер. Комп'ютер виконує тут функцію звукозаписувального пристрою і не більше. Ви повинні "розігріти" звук перед тим, як він потрапить до комп'ютеру, тому що в іншому випадку він буде занадто стерильним. З Pain це працює відмінно, тому що він ближче до індастріалу, який передбачає такий "холодний" звук, але якщо ви займаєтеся музикою іншого жанру — використовуйте побільше старих компресорів, мікрофонів і тому подібне, вони допоможуть вам отримати більш тепле звучання.
Чому вам подобається працювати з олдскульним обладнанням?
Петер Тегтгрен: Я гадаю, це пов'язано з роботою. Це як колекціонування автомобілів — спочатку ви можете збирати нові швидкі автомобілі, а потім ви почнете купувати авто 60-х, 50-х і 40-х років.
Чи можна тоді говорити, що старе краще за нове?
Петер Тегтгрен: В минулому було випущено багато хорошого обладнання для студій, тому що раніше не було достатньої кількості пристроїв, які дозволили б отримати потрібне звучання. Були необхідні правильні мікрофони, щоб не доводилося довго налаштовувати звук — наприклад, супердорогі старі Neumann, Telefunken і схоже лайно. Сьогодні звичайний мікрофон можна придбати за 10% від вартості дорогої моделі, але для підняття статусу у вас на студії або в вашому репертуарі — називайте як хочете — повинні бути хороші дорогі мікрофони.
Під час роботи над звуком на професійній студії — як ви домагаєтеся того, щоб музика на всіх пристроях (від дорогих колонок до простих навушників) звучала чудово?
Петер Тегтгрен: Під час зведення альбому я просто іноді слухаю його через свій iPhone, не за допомогою навушників, а прямо через [динамік] і перевіряю, чи достатньо голосно звучить малий барабан або вокал, і потім знову повертаюся до більших стереодинаміків. Просто ставте його в машині — особливо якщо там у вас стоїть нікчемна стереосистема — і слухайте, чи добре він звучить. Якщо у вас є невеликий бумбокс, те ж ставте і порівнюйте — на кухні або ще де-небудь. Таким чином, ви повинні зробити щось середнє по звучанню, виходячи з усього, що у вас є.
Ви так робите із кожним альбомом, над яким працюєте?
Петер Тегтгрен: Коли я займаюся іншими гуртами, то ймовірно мене можуть обмежувати стислі терміни, тому я не можу витрачати надто багато часу на подібний аналіз, але я принаймні слухаю його вдома, у своїй машині і на студії — у мене є десь чотири пари різних студійних колонок. Усі динаміки звучать по-різному, тому тут немає поняття правильно або неправильно.
Хотілося б поговорити про Lindemann. Сьогодні проект на паузі?
Петер Тегтгрен: Вони [Rammstein] працюють над новим альбомом, тому ми з Тіллєм робимо якісь божевільні речі на стороні і просто чекаємо відповідного моменту. Але ми постійно перебуваємо в контакті, намагаємося зібрати наші божевільні ідеї разом і відкласти їх на потім.
В одному з інтерв'ю ви згадували, що просто не придумали ім'я для проекту, тому він був названий "Lindemann". Наскільки для вас це важливо, що проект носить не загальне ім'я і не ваше прізвище?
Петер Тегтгрен: Спочатку через це була велика суперечка, але не між мною і Тіллєм, а між моїм менеджментом і його. Але врешті-решт ми сказали: "Та пішло воно все!" — адже музика класна, а без моєї музики він нічого не зможе зробити. Тому в цьому немає нічого такого, тут усе п'ятдесят на п'ятдесят.
Тоді ж ви назвали композиції Lindemann "піснями для вечірок". Багато слухачів навпаки побачили в них глибокий зміст і засудження наркотиків, безладного статевого життя і абортів, проституції та сутенерством через іронію. Чи була ідея такою?
Петер Тегтгрен: Коли ти хочеш зробити щось грандіозне, ти створюєш персонажа, про якого співаєш. Це не означає, що Тілль поводить себе так само у звичайному житті, просто хочеться дати слухачеві щось цікаве для сприйняття, якось струснути його. Цей альбом має багато значень — одні люди думають, що якась пісня про це, інші, що вона про те, а сам Тілль може сказати: "Ні, насправді мова йде про це". У кожній пісні дуже багато значень, усі інтерпретують їх по-різному, і це добре, це означає, що хоч це і проста лірика, але все ж вона може мати багато різних трактувань.
Чи легко вам працюється з Тіллєм?
Петер Тегтгрен: Так, ми просто заряджаємося один від одного і видаємо пісні, ось чому це відбувається так швидко.
Ви проводите разом спільний час поза роботою?
Петер Тегтгрен: Останнім часом ми були сфокусовані лише на створенні першого альбому Lindemann. До цього я приходив до них, коли вони виступали у Стокгольмі, а він приїжджав до мене, коли я грав у Берліні. Ми постійно підтримуємо контакт по телефону, листуємося тощо.
Ідеї артів Lindemann, наскільки відомо, належали Тіллю...
Петер Тегтгрен: Не всі з них, але він мав курирувати це, поки я займався музикою, зведенням і продакшеном.
Розкажіть про дизайн і схожі роботи для нового альбому Pain, над якими працював один і той же художник Штефан Хайлеман.
Петер Тегтгрен: Я почав працювати з цим хлопцем над "You Only Live Twice" у 2011 році. Коли ми робили цей альбом ["Skills in Pills" — Noizr], то думали про те, як же ми будемо виглядати. У нас було чотири різних фотографа і за вихідні вони зробили кілька кадрів із нами у різному одязі. Потім ми сказали: "Добре, а тепер ми йдемо до того хлопця, з яким я раніше працював". Я придумав концепт для "Fish on", що я повинен бути русалкою, а Тілль — [рибалкою], після того, як художник зробив цей арт, ми вирішили: "Добре, давайте спробуємо зробити по одній картинці для кожної пісні". Поки я все ще концентрувався на продакшені, Тілль став співпрацювати з Хайлі, і все перетворилося на якесь божевілля.
А що стосовно того промо-фото, де ви зображені нареченою з ногами цапа? Це була ваша ідея?
Петер Тегтгрен: Ні, це була не моя ідея, і я не знаю, чи був це Тілль або Хайлі. Я гадаю, що саме Хайлі придумав цапині ноги, тому що картинка виглядала надто нормальною, нехай вона і була дивною, тому він зробив її ще більш дивною.
Для першого промо вона виглядала по-справжньому моторошно.
Петер Тегтгрен: Так, це було схоже на новий шлюб. Ми хотіли показати людям новий шлюб у створенні музики.
Свої виступи у рамках туру на підтримку "Coming Home" ви іноді починаєте під запис "Rebel Yell" Біллі Айдола, а йдите зі сцени під пісню "My Way" у виконанні Френка Сінатри. Розкажіть про це, чому ці пісні?
Петер Тегтгрен: "Rebel Yell" — чудова пісня, щоб отримати [стукає кулаком по своїх грудях — Noizr] дозу адреналіну і зробити трохи частішим ваш пульс. У неї хороший ритм, це рок-н-рол, і натовп розігрівається, входячи в цей ритм. Плюс це я вирішую як будуть проходити концерти.
Те ж саме із Френком Сінатрою?
Петер Тегтгрен: Так.
Після концерту в Києві у вас буде ще два дні до виступу в Румунії. Чи плануєте затриматися в Україні?
Петер Тегтгрен: Ні, у нас буде один вихідний день, і він увесь пройде в дорозі, так що ніяких пам'яток. Нам потрібно буде проїхати 12 годин, тому сьогодні вночі ми страшенно швидко сідаємо на автобус.
Офіційний сайт гурту Pain — painworldwide.com
Замовлення альбому "Coming Home" на Nuclear Blast
Інтерв'ю — Юрій Сомов, Anastezia
Noizr дякує Філіпу Адельсбергеру з Nuclear Blast і Мікаелю Капанену
за допомогу в організації інтерв'ю