Ексклюзивне інтерв'ю з лідером Kauan Антоном Бєловим

"Sorni Nai" — перший концептуальний реліз у дискографії російсько-українського проекту Kauan, присвячений історії фатального походу тургрупи Дятлова. Через кілька тижнів альбом був розпроданий, вийшовши в топ за продажами на сайті Bandcamp і досягнувши високих позицій у рейтингах зарубіжних видань. В ексклюзивному інтерв'ю для Noizr Zine лідер колективу Антон Бєлов розповів про тонкощі запису матеріалу і особливе ставлення до теми альбому. Також музикант поділився інформацією про майбутні виступи, запис нової платівки, підготовку до зйомок дебютного кліпу та багато іншого.

Останній альбом "Sorni Nai" виділяється сильною концепцією, глибоким вивченням історії тургрупи Дятлова. Чому вирішили взятися за цю тему?

Антон Бєлов (далі — Бєлов): Для мене ця тема рідна, тому що я сам з Уралу, а сталося це у північній його частині. Тема, в принципі, відома з дитинства. Так вийшло, що одночасно кілька членів гурту, незалежно один від одного, потрапили на різні дані про Дятлова. Ми декілька разів зустрілися, обговорили і з'ясували — тема нам цікава і близька. З'явилася нова хвиля читання різних документів, звітів судмедекспертів, кримінальної справи і всього іншого. До того моменту у мене було кілька музичних начерків, які за концепцією дуже добре підходили до атмосфери холодного походу. Так все і почалося. Більша половина матеріалу альбому була написана з думкою, що він буде про перевал Дятлова. Але при цьому ми не хотіли описувати їх смерть або публічно висувати власну версію події. Ми, навпаки, хотіли показати більше позитивну частину походу, його початок, 1959 рік, відсутність якоїсь видимої загрози, адже люди йшли з чистими серцями. Наприклад, Зіна Колмогорова, яка чотири місяці чекала походу, писала листи Дятлову: "Я чекаю, коли закінчиться моя практика... швидше б поїхати".

Розкажи як проходила робота над платівкою.

Бєлов: Запис проходив так, як, власне, проходить запис вже другого альбому підряд: ми пишемо скетчі, збираємо їх в один великий відрізок, скажімо так, "монолітний шматок матеріалу". Якийсь час переварюємо після чого з'являється фінальне аранжування, я створюю "чистовий проект" і пишу в нього інструменти: все, що є вдома — пишу в Києві, те, чого немає у Києві — в Челябінську. Запис проходить на дружній мені Newtone Studio, з якою ми робимо вже четвертий альбом поспіль. Я дописую всі відсутні інструменти і ми починаємо зведення.

"Sorni Nai" відрізняється від попередніх робіт тим, що ми використовували багато власних польових, в прямому сенсі цього слова, записів. Я ходив Уральськими горами і лісами, записував саундскейпи: птахів, вітри, поїзда, які їдуть вдалечині. Також я намагався використовувати, виключно, аналогові синтезатори і синтезатори ери цифрового ренесансу (тобто прилади не пізніше 1992-93 років випуску). Звук новоробу для мене непривабливий: він холодний, стерильний, бездушний. У старих інструментах відчувається стрижень, ідея, любов... Багато хто каже: "Ну навіщо ти мудруєш, всім наплювати, з якої давнини ти вирив цих мамонтів". Я вважаю, слухач підсвідомо розуміє різницю, хто і на чому для нього грає. Серцем, душею або ще чимось, але відчуває — перед ним звучить інструмент, який сам по собі представляє історію.

Ще на цьому альбомі ми використовували записи досить рідкісних радянських передач. Я бачив на Facebook були чуваки, які намагалися з'ясувати, що це за передачі, і в них, майже, вийшло, хм. Одна з них — цікавий радянський експеримент: дівчина читає вірш Олександра Блока, який їй начитали один раз під час гіпнозу, коли вона була в несвідомому стані. На записі вона читає його з почуттям, виразно і дуже емоційно, думаючи, що вона і є Олександр Блок.

Ти згадував про роботу з архівними матеріалами. Як доводилося шукати такі речі?

Бєлов: Все починалося досить банально. Я не думав, що ми підемо кудись углиб. Всі "базові матеріали" є майже в одній Яндекс-папці. Ось дивись, є фонд групи Дятлова, там, м'яко кажучи, сидять мутні люди. Вони, знаючи багато вже всім відомих подробиць, продовжують розповідати про те, що дятловців вбила стихійна сила, яку туристи не змогли подолати. До речі, досі обожнюю це формулювання! А є альтернативний "табір", я вже й не згадаю як називаються ці хлопці, але у них є свій закритий форум, на якому вони тримають одну Яндекс-папку для всіх сканів. Там викладені всі фотоплівки, здається, шість штук із самого походу, також фотоплівка, на яку фотографували трупи, там же є матеріали кримінальної справи, є щоденник Колмогорової, Дубініної, є шматки щоденника Дятлова, загалом, всі більш-менш публічні документи. Потім почалася більш цікава частина, в якій були поїздки, спілкування із причетними людьми, неймовірні повороти подій, але ця частина не стосується альбому, швидше особисто мене.

Поділися найцікавішою подробицею.

Бєлов: Хм... Наприклад, не так давно були оприлюднені нові записи з архівів і один із них — телеграма, яка була відправлена слідчим Левом Івановим із Івделя в Єкатеринбург. Вони тоді щойно знайшли перші п'ять тіл, одне з них було Зіни Колмогорової. Згідно зі звітом судмедексперта, вона померла від обмороження на шляху до намету. А в цій телеграмі написано: "У Зіни розбита голова. Жила недовго". Це явно вказує на те, що вже тоді свідомо не були враховані досить серйозні травми на тілах.

Є ще один цікавий момент. Всі в курсі, що тіла знаходили в два заходи: перші п'ять трупів виявили у кінці лютого, інші чотири знайшли в травні. На початку березня було засідання Свердловського обкому і секретар зачитав: "Питання № таке-то про загибель російських туристів в Уральських горах: прошу розібратися, винних знайти і покарати". Викликали доповідача, який повідомив про загибель дев'ятьох людей від стихії. І тут у нас з'являється маленьке питання, адже на той час знайшли тільки п'ять тіл! У радянські часи все було дуже чітко, не можна було помилитися у доповіді для секретаря обкому. Через тиждень відбулося засідання міськкому, де відчитали ректора УПІ, голову туристичного гуртка, де займався Дятлов, і там ще раз підкреслили — загинуло дев'ять туристів. Двічі такої помилки допустити точно не могли, ймовірно, доповідачі знали, що загинули всі дев'ять...

Насправді, коли знайшли перші п'ять тіл, було б логічно припустити — стався жорсткий конфлікт, ті четверо, яких ще не відкопали, повбивали інших і пішли. Але вже тоді всі були впевнені, четверо незнайдених теж загинули і рано чи пізно їх відриють. Нещодавно ця інформація була опублікована завдяки Наталі Варсегової з московської "Комсомольської правди", вона періодично їздить в Єкатеринбург, риється в архівах, дістає нові оприлюднені або досі невідомі документи. Востаннє вона знайшли ось ці стенограми...

Коротше, там цілий вагон містики, нестикувань і недомовок. І чим більше ти в це вникаєш, тим більше доходиш до якихось власних маленьких відкриттів.

Нещодавно ви згадали, що історія про перевал Дятлова стала занадто особистою для гурту і це "змінило вас на гірше". Чи траплялося таке раніше при роботі над іншими альбомами?

Бєлов: Ти про пост на Facebook? Ні. По-перше, у нас досі не було настільки концептуального альбому. Все до цього, в принципі, було окреслено якоюсь концепцією, але ніколи не було конкретної історії, яку ми б розповідали і передавали емоційно. Щодо посту на Facebook, тут важливе питання в тому, що часто коли я пишу "ми", я маю на увазі тільки себе. Зокрема, історія змінила мене.

Коли я був у Челябінську я знав, мені потрібно з'їздити на кладовище в Єкатеринбург, побути там якийсь час, щось емоційно всередині себе вирішити, поговорити з ними. Все це дуже непросто. Я звернув увагу, чим більш популярною стає ця історія, тим вона цікавіша, адже це одна з найбільш незвичайних містифікацій ХХ століття. Хоч це і сталося у 1959 році з дев'ятьма абсолютно звичайними (але це спочатку здається, що зі звичайними) людьми, це досі викликає мурашки в Америці, Європі, Скандинавії. Скрізь є свої топіки, форуми, на яких люди переписуються, обговорюють, розмірковують, розслідують — неймовірно!

З місяць тому я почав постити на Facebook, скажімо прямо, не найпоширеніші фото з походу, скани щоденників, трупи — пішов скажений фідбек, при чому не стільки в лайках, скільки в reached-аудиторії.

Я взагалі радий, що наша аудиторія не лайкає все підряд, з багатьма постами підписники ознайомлюються мовчки, рідше коментуючи. Загалом, народ дуже перейнявся і почав задавати питання: "А яка ваша особиста думка про подію?", "А як ви вважаєте...?". І я зрозумів, що все це потрібно якось "підсушити" і переходити до нового етапу в історії гурту, призупинити "пристрасті за Дятловим", тому що так чи інакше, коли ворочаєш трупи — нічого доброго з цього не вийде. Я особисто для себе продовжую дослідження цього питання, але не так публічно. Мені недавно на пошту анонімно надіслали архів фотографій Дятлова. Вони вже не такі прикольні, як були до цього, але теж в інтернеті особливо не світяться, і їх попросили опублікувати. Я їх розміщую потихеньку, після Нового року ще кілька опублікую і на цьому, думаю, все.

У дискографії Kauan є кілька доволі "холодних" релізів. Сніг, хуртовина — чому саме ця тематика?

Бєлов: Я народився і виріс у дуже холодному місці. У порівнянні з Якутськом або Норильськом у рідному Че плюсова температура побільше, але все одно у нас дев'ять місяців на рік дуже холодно. І так вийшло, що багато людей, які живуть в Сибіру, люблять літати в Єгипет і Туреччину, тому що їм хочеться спинку погріти, а я народився в холоді і мені дуже комфортно в ньому знаходиться. Я не терплю спеку, не терплю теплу погоду і, мені здається, що в моїй музиці дуже яскраво переданий улюблений температурний режим.

Тобто від тебе не слід очікувати, скажімо так, "теплих альбомів"?

Бєлов: У мене був один проект, я про нього майже ніколи не розповідаю, називався він Strecosa. З ним було записано всього два треки... Тоді у нас навіть спромоглися взяти інтерв'ю і, коли задали одне з цих тупих питань, типу "опишіть свою музику декількома словами", я подумав і відповів: "Музика Strecosa — це гімни теплій печалі", дослівно "hymns of warm sorrow". Скажи, адже в цьому щось є, такий приємний смуток, що не ріже душу, не робить тобі боляче, що викликає лише позитивні, ностальгічні, трохи колючі, але при цьому меланхолійні емоції. Як любов, від якій ти не чекаєш взаємності.

Загалом, так, в майбутньому — тільки холод, тільки мороз, тільки обмерзлі кінцівки.

За версією видання Metal Addicts, у результаті онлайн-голосування, альбом "Sorni Nai" посів друге місце в гонці "Альбом року", залишивши позаду новинки від Iron Maiden, Slayer, Ghost. Як ви ставитеся до подібних топів? Що означає для вас цей результат?

Бєлов: Нічого, взагалі. Я вважаю, що це все трохи суб'єктивно. Загалом, кожна людина реагує на такі речі тільки тоді, коли щось пов'язано з тим, що вона знає, що вона чула. Просто перегнати Iron Maiden... Я ніколи не любив Iron Maiden, але якби вони запостили хоч раз на Facebook це голосування і сказали: "Голосуйте!" — то всі б залишилися позаду, дуже далеко. Але цього не сталося і мені десь в душі приємно, що відбувається якийсь рух, що слухачеві заради нас не лінь перейти за посиланням і зробити кілька кліків — це вже щось значить, але формально, я вважаю, що всі ці чарти — дуже суб'єктивна затія. У моєму житті існує Pitchfork, напевно, і пара якихось дуже сегментних журналів та онлайн-видань, в які, якби я потрапив, то вважав би досягненням.

Багато команд співають англійською мовою, аби "бути ближчими до зарубіжної публіки". Не виникало думки записати англомовний альбом, щоб привернути більшу аудиторію?

Бєлов: Ні. Ми взагалі ніколи не прагнули бути ближчими до публіки і тим більше привернути велику аудиторію. Kauan не в тих жанрах працює, де є шкала популярності і зростання гонорарів за виступи. Я вибрав фінську мову, бо її майже ніхто не розуміє. Окей, в першу чергу вона мені подобається, мені подобається її звучання, мелодійність, її здорово використовувати в музиці, але друга і найважливіша мета — це вимкнути у слухача "оцифровування" тексту. Дуже часто буває, що текст накладає невиправний відбиток на композицію, плюс у кожного є своє сприйняття, якщо навіть текст складний і розумний, він може обламати ввесь післясмак, бо лірика була написана не про те, про що хотів слухач. Використовуючи фінську мову ми відключаємо у людини цю ділянку мозку і вона не слухає текст, вона слухає голос як музичний інструмент.

Для нового альбому є декілька думок щодо англомовних треків. Я хоч і трохи деспотичний у композиційній частині Kauan, але намагаюся потихеньку втягувати всіх у написання і концепція нового альбому передбачає думки кожного з музикантів. Лесь Виноградов, який також грає у Vin de Mia Trix, пише гарні тексти і пише їх англійською. Ймовірно, ми зробимо декілька треків англійською мовою, але співати їх у такому випадку буде він.

Зараз є три або чотири готових треки для нового альбому і один із скетчів взагалі російською мовою! Але це не означає, що він буде у кінцевому результаті російськомовним, це означає, що я спочатку співаю його російською, а потім кладу фінський текст.

26 лютого ви виконаєте два альбоми "Pirut" і "Sorni Nai". Розкажи про ці роботи Kauan, що у них спільного?

Бєлов: Їх нічого не об'єднує, насправді. Це була прикольна ідея одного з організаторів Doom Over Kiev Жені Dargaard'а — вийти і зіграти два треки загальною довжиною півтори години. Ми готові, Kauan наточений на те, щоб грати 50-хвилинні треки, хоча це важко і складно, але, я думаю, підвладно. Так вже сталося, що MonteRay кльовий майданчик, щоб робити атмосферні заходи, там є куліси, за допомогою яких ми позбавляємо глядача зайвих безпонтових технічних деталей, приготувань до виступу, саундчеків... Можна із хорошим світлом і звуком представити обидва монолітних альбоми. Ми також лімітували кількість виступів із "Sorni Nai" до дев'яти. Один раз програма вже була зіграна, у лютому буде представлена вдруге і, швидше за все, влітку ми зіграємо її у Румунії.

На концерті в Санкт-Петербурзі ви її теж виконаєте?

Бєлов: Ні, в Росії ми її грати не будемо.

Останній виступ на Doom Over Kiev VII супроводжувався серією тематичних фотографій на великих екранах. Готуєте щось особливе для майбутнього концерту?

Бєлов: Є думки, але я, якщо чесно, більше не хочу цим займатися. У нашого альтиста Анатолія є кілька ідей щодо цього і, якщо він їх реалізує — здорово, якщо ні — у мене просто немає часу на це і якоїсь конкретної картинки. Я не уявляю, що саме хотів би показати. Навіть із фотографіями не особливо вийшло, все одно люди дивляться постійно на сцену. Фотографії з боків, звичайно, надають атмосфери, але не настільки, аби сильно морочитися через них.

В інтерв'ю для MHM TV ти повідомив, що на одному з європейських фестивалів Kauan зіграє напівакустичну програму третього альбому. Які ще сюрпризи ви готуєте на цей рік?

Бєлов: Цей сюрприз вже трохи переінакшений. З тих пір як ми опублікували новину про те, що у нас лімітовано кількість виступів із "Sorni Nai", організатори стали думати, що для них краще. Взагалі, румунський фест Dark Bombastic Evening проходить вже не перший рік, збирає досить велику кількість людей і хороші, відомі гурти. Головний організатор дуже любить домовлятися про ексклюзивні програми від гуртів і, як і всі інші організатори фестивалів, не прагне ставити команду на темний час доби, однак, ми вважаємо, що наша музика сприймається тільки тоді, коли немає зовнішніх світлових джерел. Коли у нас зайшла розмова про це, він сказав: "Якщо ви хочете темний час доби, то мені потрібна ексклюзивна програма". Я відповів: "Добре," — і ми домовилися на напівакустичну "Aava tuulen maa". Так чи інакше ми все одно хотіли нею займатися, але для такого фестивалю набагато крутіше було б зіграти "Sorni Nai" у сутінках — це було б більш атмосферно, так що вони поки думають.

Яких сюрпризів ще варто чекати?

Бєлов: Зараз ми готуємо розкадрування для першого кліпу на пісню нового альбому. Вона вже написана, але не доступна публічно. Це буде максимально епічний кліп і, здається, він буде коштувати неймовірних грошей.

Коли можна очікувати новий альбом? Чи буде він концептуальним як "Sorni Nai"?

Бєлов: Так, у нього буде концепція, але він не буде описувати конкретну історію. Він буде пов'язаний з усіма нами. Думаю, написання матеріалу закінчиться десь у кінці літа — напочатку осені. Записувати ми почнемо ближче до зими і, напевно, ближче до літа 2017 року вийде альбом. Цього разу я не хочу поспішати, хочу зробити все максимально розмірено. Багато хто пише в інтернеті: "Хлопці, ви так розігналися, майже раз на рік робите альбом, звідки у вас стільки часу береться?". Не знаю, все органічно якось так виходить, і в цей раз я хочу не кваплячись попрацювати над кожною деталлю.

Мене все більше тягне до величезних монолітних звукових пластів, що відходять у абстрактний ембіент. Хороший приклад — останні кілька робіт Грега Хайнса. У новому альбомі будемо об'єднувати малокеровані волокна струнних текстур, що знаходяться в нескінченних просторах, м'яке, тепле, шорстке піаніно і чисті голоси. Ймовірно, звук буде дуже відрізнятися від усього, що було до цього. І... ми спробуємо записати його на плівку.

Інтерв'ю — Юрій Сомов, Anastezia
Читайте також: За рамками звичного релізу. Рецензія на альбом "Sorni Nai" проекту Kauan